1.1. Отношения с капиталистическими государствами. Изменение внешнеполитических ориентиров. Советская внешняя политика в конце 20-х - 30-е гг. осуществлялась в сложной и быстро меняющейся обстановке. Ее определял главный политический тезис о враждебности всех империалистических держав к СССР и необходимости использования их взаимных противоречий. Подобная политика баланса сил подтолкнула СССР сначала к созданию союза с Германией против британской угрозы, а затем заставила советскую дипломатию стремиться к сотрудничеству с Англией и Францией против гораздо более опасногопротивника - третьего рейха.
Основным проиворечием советской внешней политики на протяжении всего десятилетия оставалось сочетание
- подозрительности в отношении империалистических стран, а иногда и попыток дестабилизировать систему международных отношений и
- стремления обеспечить национальную безопасность и стабильный торговый обмен с этими странами.
В 1930-1939 гг. во главе внешнеполитического органа советского государства - наркомата иностранных дел находился М.М. Литвинов, с 1939 г. - В.М. Молотов.
1.2. Развитие отношений с дальневосточными государствами занимало одно из центральных мест во внешнеполитической концепции СССР.
Це був один із найяскравіших політичних діячів Європи того часу. За походженням Володимир був позашлюбним сином Святослава і ключниці Ольги – Малуші.
Після смерті Святослава Київська Русь вперше зазнала того, що згодом розвинеться у довготривалу виснажливу проблему: чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні. У сутичці, що спалахнула за право збирати данину, князь Ярополк вбив свого брата Олега. Через декілька років така ж суперечка точилася і між князем Володимиром і Ярополком. З неї Володимир вийшов переможцем і зійшов на київський престол у 980 році.
Володимир залишив у літописі пам’ять про себе як про людину імпульсивну та енергійну, що залюбки вживала життя ("Русі єсть веселіє пити"), але також знала як зосередити всі сили для однієї мети. Володимир у внутрішній політиці обрав інший шлях, ніж його попередники. Його мати, Малуша, походила із слов’янського роду, то ж Володимир близько стояв до місцевих "лучних людей" і на них спирався. Найвпливовішою людиною був брат Малуші, Добриня, що був, імовірно, посередником між князем та київською земельною аристократією. Цей клас займав щораз більше і вагоміше становище у країні.
Вояцька верства варягів почала втрачати свій вплив. Сам Володимир користувався ще до варягів у боротьбі з Ярополком, але не допустив їх до престолу. Літопис оповідає, що варяги, здобувши Київ, заявили князеві: "Це город наш, ми його здобули і хочемо взяти окуп в них, по дві гривні за чоловіка". Але Володимир не дозволив грабувати міста, наказав варягам чекати місяць, а тоді не дав нічого, очевидно, сам зібравши собі військо. Варяги побачили, що князь не дозволить собі верховодити, і попросили дозволу йти на службу до Візантії".
