Эссе на тему Альберек баба

Культуркампф»  (йому. kulturkampf — боротьба за культуру), поширене в літературі найменування заходів уряду о.  бісмарка   в 70-х рр. 19 ст проти католицької церкви — головної опори католицької партії «центру», яка виражала сепаратистські, антипрусські тенденції (головним чином в західній і південно-західній німеччині). у ході «до.» були проведені закони про заборону священикам вести політичну агітацію (дек. 1871), про позбавлення духівництва права нагляду за школами (березень 1872), про передачу в руки держави справи підготовки і призначення на посаді духовних осіб (1873) і ін. у лютому 1875 були розбещені майже всі католицькі ордени і проведений закон про цивільний брак. уряд бісмарка використовував «до.» для посилення національного гніту в польських землях, що знаходилися під німецьким пануванням, і розпалювання релігійних пристрастей з метою відвернення робітників від класової боротьби. характеризуючи «до.», в. і. ленін писав: «такою боротьбою бісмарк лише укріпив войовничий клерикалізм католиків, лише пошкодив справі дійсної культури, бо висунув на перший план релігійні ділення замість ділень полі» (полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17, с. 416—17). в кінці 70 — початку 80-х рр. бісмарк в цілях об'єднання всіх консервативних сил пішов на примирення з католицьким духівництвом: більшість законів, прийнятих в період «до.», було скасовано; збереглися лише закони про цивільний брак і про вигнання єзуїтів.

Я мирно проживал во Фракии с отцом и матерью. Но все изменилось, когда римские войска напали на мой город. Мои мать и отец погибли, а меня схватили и угнали в рабство. Я поворачивал голову в разные стороны, но все мои друзья и знакомые шли подавленные. Лишь один, Спартак, держался уверенно. Я не был хорошо с ним заком, просто мы часто виделись на главной площади, он участвовал во всех драках. Нас продали  на невольничьем рынке. Мы со Спартаком и другими ребятами оказались в гладиаторской школе, в Капуи. Я  понял: мы обречены. И, возможно, в каком-нибудь бою или мне придется убить друга, или друг вынужден будет убить меня. Спартак, как и все остальные, не хотел  с этим не мириться. В школу приходили все новые и новые пленные. Так нас набралось человек 70, и мы решили бежать. Спартак быстро сообразил, что делать. Мы украли ножи, которые были на кухне. Мы не знали как быть со стражей, но сегодня они устроили себе праздник и выпили несколько бутылок вина. Стражи  спали. Мы выбили ворота и побежали по  улицам Рима с факелами в руках, а в голове крутилась лишь одна мысль «Свобода!».  Мы выбежали из Рима, добежали до гор и поднялись на вершину Везувия. Когда радость утихла, проснулся разум «Как быть дальше?» А в Риме не дремали – вдогонку нам послали отряд во главе с Клавдием. И вот этот отряд окружил весь Везувий. Мы оказались в кольце, мы в ловушке! Но Спартак сказал, что выход есть всегда, надо только его найти. Кругом рос дикий виноград. Спартак моментально придумал план. «Мы спустимся по виноградной лозе с горы, и нападем на отряд Клавдия»-сказал он.  Выдержат ли нас лесенки из лоз винограда? Но всё обошлось. Мы благополучно спустились. Римляне, похоже, не ожидали ничего подобного. Тут-то мы их и застали врасплох. Все мы сражались за свою свободу, и именно это придавало нам силы.