Але дайте нормальну відповідь, а не вони воювали за Україну, лол це ясно. Чим були вмотивовані боєздатність та героїзм вояків легіону УСС в роки Першої світової війни?

На початку січня 1245 року галицько-волинський князь Данило Романович зустрівся з ханом Золотої Орди Батиєм. Історики неоднозначно трактують цю зустріч та пов’язані з нею наступні події. Внаслідок переговорів між Данилом і Батиєм зав’язалися союзницькі стосунки.
Завдяки цьому галицько-волинські землі на деякий час були вбережені від набігів золотоординців.
6 грудня 1240 року Батий захопив Київ. Завойовницькі полчища рушили від Києва на захід, винищуючи все на своєму шляху. У місті Володимирі винищені були поголовно всі мешканці. Русичі, захоплені зненацька, кидали свої житла в містах і селах, ховалися по лісах або втікали, самі не знаючи куди. Татари пограбували спорожнілий Галич. Завойовники розділилися на дві частини: одні через Карпати пішли в Угорщину, інші через Польщу – в Сілезію і Моравію, звідки через три роки повернулися назад у свої степи.
У 1245 році прибули посли від хана Батия до Данила з грізним посланням: «Дай Галич!». Данило, зайнятий безперервними війнами зі своїми суперниками, не встиг укріпити своїх міст і не був у змозі дати відсіч татарським полчищам. Він заздалегідь іде в Золоту Орду на поклін до хана, щоб визнати себе його данником і зберегти свою землю.
26 жовтня 1245 року вибрався Данило в гості до хана Батия. По дорозі заїхав у Київ, далі до Переяславля. На початку січня 1246 року він прибув до Батия на Волгу. Данила лякали чутки, що монголи змусять його, християнина, кланятися кущу, вогню і мертвим пращурам. Тут його зустрів прислужник князя Ярослава Всеволодовича Сонгур і сказав: «Брат твій Ярослав кланявся кущу і тобі кланятися», на що вівповів розсерджений Данило: «Диявол говорить із уст ваших. Бог запре уста твої і не буде почуто слово твоє». В цей час Данила покликав Батий. Князь був втішений, що його не примушували робити нічого такого, що скидалося б на служіння ідолам. Батий звернувся до нього: «Даниле! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис? Данило відповів: «Досі я не пив. А нині ти велиш – п’ю». Батий сказав: «Ти вже наш таки татарин. Пий наше пиття!».
Гостював Данило у Батия двадцять п’ять днів і отримав дозвіл управляти галицько-волинськими землями. Рідні і близькі раділи, що Данило повернувся живий і здоровий від Батия, але журилися з його приниження. Про це пише з жалем літописець: «О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, Володимиром, Галичем, іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять і погрози ідуть, (і) він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая!».
Хоч для Данила ця гостина у хана була принизливою, проте він досягнув успіху – зберіг свою державу на деякий час від грабіжницьких нападів татарської орди.
В літописі є згадка про те, коли Данило зустрівся із німецькими послами. Останні дивувалися з незвичайного для них озброєння русичів (з їхньої блискучої татарської зброї). Можна припустити, що Данило мав певні домовленості про економічну співпрацю з монголо-татарами. В літописі неодноразово згадується про те, що Данило змушений поставляти збіжжя, коней або навіть надавати військову до монголо-татарам у їхніх походах на Польщу, Литву тощо. Золотоординські хани часто називають Данила «спільником». Ймовірно (за умовами договору) між Данилом і Батиєм русичі і монголо-татари змушені були співпрацювати саме у військових і економічних питаннях. Проте нема згадок, що Данило платив данину монголо-татарам. Очевидно, відносини між Данилом і Батиєм були відносно дружними. А одна з версій, що Батий дозволив 100 караїмським сім’ям переселитися до Галича, засвідчує швидше про співпрацю обох правителів.
Своїм дипломатичним хистом Данило зумів зберегти Галицько- Волинську державу від розорення монголо-татарською ордою.

Война принесла победу молодой американской республике и утвердила независимость Соединенных Штатов. Но она вместе с тем имела своим следствием и серьезные финансовые и экономические трудности.

1. Необходимость значительных денежных средств на военные расходы и отсутствие у конгресса прав на введение и сбор налогов повлекли за собой выпуск большой массы бумажных денег, не обеспеченных золотой и серебряной наличностью. Всего за период войны конгресс выпустил около 200 млн. долл. бумажных денег и, кроме того, 250 млн. было выпущено отдельными штатами.

Основная тяжесть вызванных войной экономических трудностей ложилась на плечи рабочего класса. Рост дороговизны росту задолженности со стороны малоимущих слоев населения.

С проведением реформы денежного обращения и обмена бумажных денег на монетуы положение должников серьезно осложнилось. Вместо дешевых денег, которые должник получил в свое время в долг, он обязан был возвратить теперь этот долг в значительно более дорогой твердой валюте.

2. Наряду с ростом частных долгов за время войны сильно вырос и государственный долг Соединенных Штатов.

3. Фермеры, ремесленники и рабочие, вынесшие на своих плечах основную тяжесть войны, требовали решительной демократизации общественных порядков и улучшения условий жизни. Еще в июне 1783 г. на почве растущего недовольства вспыхнуло восстание в армии. Повстанческий отряд направился в Филадельфию, чтобы заставить конгресс выполнить свои требования.

4. Восстание Шейса было кульминационным пунктом демократического движения, развернувшегося после войны за независимость. Оно показало господствующим классам всю глубину недовольства масс итогами войны, победоносный исход которой был обеспечен их героическими усилиями и самоотверженностью.

5. Суверенитет штатов остался как декларация, будучи существенно ограничен на деле утратой внешнеполитических и ряда финансовых полномочий, запретом на изменение конституционной формы правления и сецессию – выход из состава федерации по собственному решению. Штатам были предоставлены лишь полномочия местного самоуправления и установления избирательного ценза.