1. Іоан Златоуст. Мініатюра з Перемишльського служебника, 13 ст. Монументальне малярство Перемишля княжих часів. Книгу переписано на замовлення першого відомого перемишльського православного єпископа – архієпископа Антонія (1220– –1225)
2.Дорогобузька ікона Богородиці Ця ікона є найвидатнішою і найхарактернішою пам'яткою малярської культури Княжої доби. її було винайдено в середині 80-х рр. XX ст. в Успенській церкві в с. Дорогобужі на Волині. Ця ікона, яку датовано орієнтовно 1300 р., на сьогодні є найбільш раннім твором волинського малярства.
3. Вежа у Стовпі — руїни середньовічної вежі у селі Стовп на Холмщині, на відстані восьми кілометрів від Холма. Найстаріша мурована будівля на теренах сьогоднішньої східної Польщі, що не має відомих аналогів. Вежа була збудована наприкінці XII ст. з тесаних блоків вапняку. Вірогідно, її заклав князь Данило Галицький біля дороги до його стольного Холма на штучно насипаному пагорбі.
Отношение к рабству. Аристотель считал, что люди не равны по природе. С эллино-центристских позиций он отмечает, что "варвары" - люди с неразвитой человеческой природой и они не доросли до политической формы жизни. "Варвар и раб, по природе своей, понятия тождественные". Отношения господина и раба являются, по Аристотелю, элементом семьи, а не государства.
Аристотель считает, что рабство существует «по природе» , ибо одни люди предназначены повелевать, а другие – подчиняться и следовать указаниям первых. И здесь он использует мысль о противоположности души и тела. «Те люди, которые столь же отличаются от других людей, как душа от тела, а человек от животного ...по своей природе – рабы, для них. . лучший удел быть в подчинении у деспотической власти» – такой, какой подчиняются тела и животные. Рабы – это прежде всего варвары, отличные от господ как телом, при к грубому физическому труду, так и «рабской» душою. Раб – «одушевленный инструмент» , часть имущества господина, отличающаяся от другого имущества лишь тем, что имеет человеческие душу и тело. Раб не имеет никаких прав, и по отношению к нему не может быть совершено несправедливости; нельзя дружить с рабом, поскольку он раб, делает оговорку Аристотель, – но дружить с ним можно, поскольку он человек.
