Прочитайте історію про похід Дарія І на скіфів. Десь навесні 513 року до н. е. перський цар Дарій І з великою армією і флотом розпочав похід на підкорення причорноморських і приазовських степів. У червні перське військо вступило у скіфський степ. На третій день походу вдалині почали з'являтись перші вершники, наздогнати яких персам не вдавалось — на військовій раді скіфів і союзних їм савроматів, гелонів і будинів було вирішено не вступати з Дарієм у відкритий бій, а відступаючи, заманити його якомога далі від переправи, час від часу атакуючи перські загони. Чим далі на схід, тим пустельнішою ставала місцевість. Міст і доріг не було, став відчуватись брак фуражу і води — скіфи перед відступом переганяли худобу на нові пасовиська, засипали джерела і спалювали степ на шляху персів. Переслідуючи скіфів, Дарій повернув на північ, перейшов ріку Танаіс (Сіверський Донець і нижня частина Дону) і опинився перед пустелею. Він наказав звести вісім укріплених пунктів на відстані «півдня шляху» один від одного, а сам рушив далі на північ. Скіфи і далі тримались на відстані одноденного переходу, заманюючи персів значно північніше навмисно залишеними поблизу невеликими стадами худоби. На правобережжі Борисфена почали з'являтись вже великі скіфські загони, але вони і далі уникали бою. Як стверджує Геродот, Дарій остаточно вирішив відступити коли від скіфського царя Іданфірса прибув вістовий з незвичним посланням. Вручені ним миша, жаба, птах і п'ять стріл, як пояснив один із радників царя, натякали: «Якщо ви, перси, не полетите в небо, як птахи, не зариєтеся глибоко в землю, як миші, або не стрибнете в болото, як жаби, то ви будете вбиті цими стрілами і не повернетеся додому». Неподалік перського табору почалось шикування скіфських військ, проте битви не сталось і на цей раз: зваживши на ситуацію, Дарій з настанням темноти з добірною частиною війська залишив табір і форсованим маршем рушив до Істру. Який висновок про військове мистецтво скіфів можна зробити на основі даного джерела?
...