Объяснение:
Кроме того, всестороннее исследование истории государств Аккоюнлу и
Сефевидов, включая их взаимосвязи со странами Европы, имеет большое значение и для
более полного уяснения с научной точки зрения многих проблем всемирной истории. Это
объясняется прежде всего тем, что международные торговые пути, связывавшие Среднюю
Азию, Китай, Индию и побережье Персидского залива с бассейном Черного и
Средиземного морей, а страны Ближнего и Среднего Востока через Дербентский проход и
по волжско-каспийскому водному пути — с Россией, проходили через территории
государств Аккоюнлу и Сефевидов, что оказывало положительное влияние на их
внешнеэкономические связи. В то же время здесь были сосредоточены знаменитые
ремесленные и торговые центры и сырьевые ресурсы Азербайджана и всего Закавказья, а
также Ирана, что создавало благоприятные условия для поддержания тесных торговых
связей со странами Запада и самими этими государствами. Важную роль в экономических
взаимоотношениях государств Аккоюнлу и Сефевидов играл азербайджанский шелк, в
первую очередь шелк-сырец. Таким образом, взаимные торговые связи государств
Аккоюнлу и Сефевидов с европейскими странами были, фактически, продолжением и
одним из этапов экономических взаимоотношений, установившихся между
цивилизациями Востока и Запада в глубокой древности. Поэтому исследование
взаимосвязей государств Аккоюнлу и Сефевидов с западным миром как отдельная
научная проблема имеет большое значение и для всестороннего освещения
экономических взаимоотношений народов Азии и Европы в целом.
Без основательного изучения взаимоотношений государств Аккоюнлу и Сефевидов
с западными странами невозможно полностью охватить как отдельную научную проблему
и такой вопрос, как история дипломатических отношений между Европой и Востоком,
сложившихся на основе взаимных экономических интересов и в то же время
направленных на решение одинаково важных и для Европы, и для Азии политических
проблем.
Важнейшим военно-политическим актором, сближающим Аккоюнлу и Сефевидов
с западными державами, была «турецкая проблема». Начиная с середины XV века
Османское государство, захватывая важнейшие стратегические пункты на стыке Азии и
Европы и превратившись в могущественную империю — «единственную подлинную
военную державу средневековья» /7, с. 189/, представляло собой не только серьезное
препятствие на пути многовековых традиционных торговых связей, соединяющих Восток
со странами Запада, но и чрезвычайно большую военно-политическую опасность для
своих соседей на обоих континентах. С середины XV века борьба против Османской
империи превратилась в главный вопрос внешней политики целого ряда государств
Европы и Азии, в том числе Аккоюнлу и Сефевидов. Проводя активную внешнюю,
политику, направленную против захватнических планов Османской империи, государства
Аккоюнлу и Сефевидов в разные периоды занимали ведущее место в антитурецкой
Французька революція – окрім іншого, дала французькому суспільству Декларацію прав людини і громадянина (1789 р.). Основні ідеї, викладені в революційному законодавстві, мали місце в девізі французької революції "Свобода, рівність, братерство" (що все ще є девізом Франції). Страсне прагнення до свободи та рівності, з мотивоване філософами XVIII століття, надихнуло зміни, що відбулися.
Систему, яка називалася феодальною, хоча вона мало пов'язана з феодалізмом Середньовіччя, ненавиділи селяни та буржуазія за незбалансований розподіл привілеїв, особливо тих, що звільняли дворян і духовенство від оподаткування. Ці привілеї були скасовані на початку революції. Революціонери відлякували організовані групи будь-якого роду, оскільки вважалося, що лише один орган повинен існувати над громадянами – держава. Внаслідок цього гільдії, які вимагали обов'язкового членства і регулювали кожну професію, були придушені, і була встановлена свобода торгівлі. Старі університети були розпущені; в тому ж дусі, власність Римсько-католицької церкви була секуляризованою, а священики та єпископи були державними службовцями.
Сімейні відносини були глибоко трансформовані відповідно до принципів свободи та рівності. Шлюб був організований просто як цивільний акт; розлучення було дозволено; батьківський авторитет був обмежений; і згода батьків не потрібна для шлюбу дітей у віці старше 21 року. Короткий експеримент проводився з "сімейними судами", яким було дозволено скасувати рішення батьківства, і дружина була оголошена рівною її чоловікові.
Упродовж Революційного періоду послідовні уряди були налаштовані на консолідацію правових змін у наборі кодексів. Проекти були зроблені, але часу чи авторитету не вистачало, і вони не були прийняті, поки громадянське суспільство не було реставроване під Наполеоном.
Цивільний кодекс Наполеона (1804 р.) був організований як серія коротких статей, оскільки передбачалося, по-перше, що законодавці не могли передбачити всі обставини, які можуть виникнути в житті, і, по-друге, що лише лаконічність могла б зробити код достатньо гнучким, щоб адаптувати старі принципи до нових обставин . Загальні правила, що містяться в кодексі, з тих пір застосовуються до конкретних обставин без особливих труднощів. Мета кодексу полягала не стільки в створенні нових законів, скільки на повторення існуючих законів, що підлягають вибору, коли революційні акти змінювалися від попередніх і коли колишні закони відрізнялися один від одного.
Объяснение:
Этот вопрос был, не мой ответ
