Середньові́ччя — період європейської історії від V століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації, кінець XV століття — початок XVI століття. За усталеною періодизацією раннє середньовіччя швидше відбулося у Західній Європі, аніж у Східній (близько IX—XI).
Середньовіччя як загальносвітовий період в історичному розвитку країн Азії, Північної Африки, Америки є дискусійним питанням. Зараз панує думка, що середньовіччя як явище є суто регіональним, але цим словом часто користуються для опису подій, що сталися 500—1500 років тому, незалежно від регіону та специфіки.
Объяснение:
К концу XI в. на территории современного Московского региона появляются первые города (Волоколамск и, очевидно, Москва, известная под древнейшим названием Кучково). Основой процветания княжества стало ополье – плодородная безлесная территория, где возникли древнейшие города края – Ростов и Суздаль.
Владимир Мономах основал в 1108 г. будущую столицу – Владимир и Ярополч на Клязьме. Ростово-Суздальская земля досталась в удел одному из сыновей Владимира – Юрию. При Юрии Долгоруком (1125–1157) строилась не только Москва, но и Углич, Дубна, Переславль-Залесский, Юрьев (Польской), Коломна, Дмитров; позднее появились Городец, Звенигород, Микулин, Кострома, Устюг; в XIII в. владимирскими князьями были основаны Тверь, Галич (Мерьский) и Нижний Новгород. Эти княжеские центры в условиях быстрого заселения и освоения новых территорий интенсивно росли, и их население поддерживало князей в конфликтах с боярством и претендентами на престол из других княжеских домов.
