Неоклосащизм рамантизм импресшонизм реолизм нені білдіред

Перевод (С украинского): Кто из известных вам исторических деятелей мог сказать такие слова? Свое мнение аргументируйте.

● никогда не перестану искать всех легальных средств, чтобы заявить свои права моей нации на Украине.

● Ни государю ты е в силах уже вернуть мне жизнь которое затухает. Скоро Петр и Павел станут на одной доске перед Богом он рассудит их Дела.

А теперь сам попробуй ещё раз ответить на вопрос, мой учитель говорил "если сто раз прочитать, то можно понять задачу и решить без особых усилий! Просто почитай учебник вот и всё рядом с вопросом можно найти ответы!)

Гетьмана із братом Василем привезли до Москви, де в середині квітня 1672 року почали суд. Після допитів та катувань у в'язниці їх звинувачено в зраді й засуджено до смерті, яку в останню мить замінили засланням до Сибіру разом із сім'ями. Разом із родиною і товаришами — ніжинським полковником Матвієм Гвинтовкою і осавулом П. Грибовичем — Гетьмана вивезли до Бурятії й ув'язнили в Іркутському острозі.

Згодом він переведений до Селенгінська, а 1688 року Дем'яна Многогрішного взагалі звільнили, але в Україну братам Многогрішним було заборонено вертатися. Сталося це за надзвичайних обставин: протягом одинадцяти (за іншими відомостями — тринадцяти) тижнів Селенгінськ осаджувала бурятська визвольна армія, чиї війська значно перевершували чисельність селенгінського окупаційного гарнізону. Колишній Гетьман, якого утримували в селенгінській острожній в'язниці, став одним із керівників оборони міста, особисто брав участь у вилазках та сутичках, а у вирішальний момент очолив зведений загін стрільців, козаків та засланців. Настала кривава битва, яка закінчилася перемогою оборонців міста. Долина під Селенгінськом, де відбувалася битва, й досі має назву Убиєнної. Цікаво відзначити, що аналогічна історія трапилася з його братом Василем, ув'язненим у північній Хакасії — Красноярську.

У 1689 році Дем'ян Многогрішний брав участь у переговорах посла Московщини Ф. Головіна з Китаєм, які завершилися підписанням Нерчинського договору.

Після від'їзду Головіна, Многогрішний кілька років керував Селенгінськом та його землями у чині «приказної людини». У 1691 році в одній із сутичок з бурятськими військами загинув його син Петро; тоді ж помер другий син, Яків. Донька Олена вийшла заміж за сина козацького голови Панаса Бейтона (керівника окупаційного гарнізону Албазіна в 1685—1687 роках), а онука — за священника Селенгінсько ї церкви.

1696 року колишній Гетьман постригся в ченці.

Остання прижиттєва згадка про нього датована 1701 роком. Очевидно, того ж року він помер і був похований біля собору в Селенгінську. Плиту з могили Гетьмана бачив у Старому Селенгінську декабрист Михайло Бестужев; про це він писав у своїх спогадах. Плиту вправлено в підлогу того ж таки собору. Пізніше, за часів більшовиків, собор пограбовано, а могилу Гетьмана знищено.