Как называют спортивные игры на славянском

Відповідь:

і ж, що здобули її, мали великі та неспокійні національні меншості. Відтак у міжвоєнний період національне питання лишалося нерозв"язаним; із зростанням напруженості між панівними націями та утисненими меншинами воно ставало вибухонебезпечним. А соціально-економічні проблеми, що терзали цей регіон іще з часів імперії, лише поглиблювали гостроту ситуації.

Близько 7 млн. українців, в основному колишніх підданних габсбурзької монархії, виявилися єдиною великою нацією, що тоді не завоювала незалежності. Більшість українців уходили до складу Польщі, решта жила в Румунії та Чехословаччині. Ставши скрізь і особливо в Польщі та Румунії, об"єктом дискримінаційноїполітики, західні українці були пройняті майже нав"язливим прагненням до самоврядування, що, на їхню думку, вирішило б їхні політичні, соціально-економічні та культурні проблеми. Ці сподівання наштовхувалися на асиміляційну політику держав, у яких вони проживали, й тому в житті західних українців протягом усього міжвоєнного періоду панувала національна конфронтація

Пояснення:

После смерти в 1771 году Абилмамбет-хана власть должен был унаследовать один из его младших братьев или сын Абилпеиз, однако султаны и главы родов на съезде в Бурабае при участии Канай бия избрали ханом Абылая. Он распространил свою власть на значительные районы Старшего и Младшего жузов, считая себя ханом всех трёх жузов.

В период крестьянской войны 1773—1775 годов Абылай встречался с Емельяном Пугачёвым, обещая ему поддержку. Одновременно вёл переговоры с представителями российского правительства, уверяя в своей верности ему. Связи с повстанцами ослабли после ухода Пугачёва в Поволжье. В 1778 году Абылай был утверждён императрицей Екатериной II ханом лишь Среднего жуза.

Абылай-хан оставил после себя 30 сыновей[1]. Похоронен в мавзолее Ходжи Ахмеда Ясави в Туркестане.

Правнуком Абылая был первый казахский учёный, историк, этнограф, фольклорист и просветитель Чокан Валиханов. Он написал статьи «Аблай», «Исторические предания о батырах XVIII века», «Шуна батыр» и другие, в которых исследует образы богатырей Казахского ханства. Чокан оценил эпоху Абылай хана следующим образом: «В предании казахов Аблай носит какой-то поэтический ореол... Его походы, подвиги богатырей служат сюжетами к эпическим рассказам