Відповідь:
Культура Румунії — це незвичайний заміс з циганського фольклору, багатомовного діалекту, альянсу кількох релігій, самобутнього мистецтва Румунії і дивної гостинності її громадян. Державна мова — румунська, близький до класичної латині, але ті, хто говорять італійською або французькою мовами навряд чи зрозуміють усну мову румунських жителів.
Належність державної мови до романської групі не вплинула на сильне поширення католицизму. Так, лише 5% жителів Румунії сповідують католицизм, при 85% православних парафіян. Мусульмани, грецькі католики і іудеї склали лише 2% від усього віруючого населення Румунії.
Музична культура Румунії увібрала в себе особливості всіх народностей, які проживають на території країни.
У багатьох містах Румунії дуже яскраво і видовищно відзначають Новий Рік. Новий рік у них ще називають «малим Різдвом». Увечері, після заходу сонця, перед іконою Христа, в кожному будинку, запалюють свічку з чистого воску, яка, в свою чергу, горить всю ніч. Пороги і двері в кожному будинку, в сховищах зерна, в приміщеннях для худоби, обмазували часником і топленим жиром. На домашніх тварин таким же складом ставили знак хреста, після чого мазали себе і всіх членів родини.
У Румунії люблять відзначати не тільки національні та релігійні свята. На території країни проходять також різні, яскраві і запам’ятовуються дійства: ярмарки та фестивалі.
Про гостинність румунів ходять легенди. Кожен житель, будь він власник розкішного особняка або скромного невеликого будиночка, із задоволенням запросить вас у свій будинок, нагодує і напоїть до відвалу. Натомість вони не попросять нічого крім дружнього ставлення.
Кухня Румунії самобутня, для когось, можливо, і дуже проста, але неодмінно смачна і ситна. Гурмани, які звикли поїдати устриці і спаржу, можуть не оцінити національне блюдо Румунії — «mamagliga» (мамалига). Але саме ця кукурудзяна каша є найпоширенішою стравою на столах румунів, адже сільське господарство в Румунії завжди було розвинене.
Пояснення: Колись відповідав на це запитання і скидаю тобі заготовку звідти)
Города Эллады подчиняются Македонии
Говорить о том, что города Эллады подчиняются Македонии мы можем только исходя из деятельности Филиппа, и потом Александра Македонского.
Но все началось раньше, от деятельности Перикла. Он стремился объединить полисы Греции, но умер во время Пелопоннесской войны. Тогда Эллада разделилась на 2 части: полисы, выступающие на стороне Афин, а другие полисы поддерживали Спарту. Так, появились Афинский морской союз и Пелопоннесский союз.
В борьбе союзов победила Спарта, а в Афинах настал упадок, поэтому они должны были платить большую дань, которая разорила Афины еще больше. Из-за этого афиняне восстали против спартанцев снова. Ослабевшие Афины с противоречиями в гражданском коллективе усилению Македонии.
В Македонии плодородные земли и много лесов, то есть страна имела выгодное географическое положение и была экономически богатой. Македония не поддерживала Афины, а поддерживала персов, что не мешало вести торговлю с Афинами и Спартой во время их войны. Так, Македония стала еще богаче, а при Филиппе получила мощную армию, которая и при Филиппе, и при Александре Македонском позволила покорить Грецию, которая окончательно потеряла свою независимости после битвы при Херонеи.
