Римська республіка та демократія афінського полісу, хоча й подібні системи управління, але, зрештою, відрізнялися за принципом та практикою.
В Афінах була пряма демократія. Ідея представників була також представлена в Афінах, але вони не очолили жодної партії політиків: вони змагалися за власні умови управління над Афінами. Теоретично будь-який афінянин (найбільш привілейований «громадянин» Афін) міг би балотуватися як політичний діяч. Римська республіка, однак, відрізняється. Ймовірно, під впливом грецької культури, римська республіка мала аспект демократії, в якому всі римські громадяни голосували за обрання сенаторів на владні посади в Сенаті. Однак про громадянство була інша історія. Не всі були громадянами Риму.
Іншим аспектом республіки, який відрізняв її від афінської демократії, було про право бути сенатором. Сенатори були строго з патриціанського класу римського суспільства: аристократи. У Римі багатство та престиж були необхідними для того, щоб брати участь в управлінні.
Тоді було фактичне керівництво сенаторами. В Афінах була одна людина, призначена народом керівником. У Римі було двоє людей, яких називали консулами. Ці консули працювали разом. Це було зроблено, аби в країні не було диктатури.
Загалом Римська республіка була вдосконаленою версією афінської демократії.
Подробнее - на -
Объяснение:
Крымская война открыла новый этап во внешней политике Российской империи. Она существенно изменила международную обстановку, фактически уничтожив Венскую систему. Распался австро-русско-прусский союз , в течение сорока лет служивший опорой европейской системы международных отношений. Австрия, сближаясь с Англией, перешла в противоположный лагерь. В итоге сложилась так называемая «Крымская система», основой которой был англо-французский блок, направленный против России. Российское же правительство утратило ведущую роль в международных делах Европы. Главной задачей российской дипломатии 50-х — начала 70-х гг. XIX в. была борьба за отмену ограничительных статей Парижского мира. Россия не могла мириться с положением второстепенной европейской державы, к тому же с незащищенными черноморскими границами. Экономические и политические интересы государства требовали отмены нейтрализации Черного моря.
