Що зробив Конфуций для здійснення мети

Оскільки Спарта була важкодоступною з моря, а на суші зміцнила Коринфський перешийок, то основна підготовка до наступної війни з персами велася в Афінах. Фемістокл висунув радикальну морську програму, яка була прийнята афінським демосом. 487-486 рр. до н.е. за його ініціативою народні збори вирішили, що посада архонта буде обиратися за жеребом і не лише з числа першого майнового класу (пентакосіомедимнів), але й з другого (вершників). Це сприяло тому, що ареопаг поповнювався представниками більш широких соціальних верств. За реформами Фемістокла архонт-полемарх втрачав функції верховного військового начальника, і вони переходили до колегії 10 стратегів. Він почав будівництво так званих Довгих стін, які з'єднували Пірей та Афіни, і укріплень навколо міста. Для остаточного завершення своїх планів він домігся вигнання шляхом остракізму Аристіда 483-482 рр. до н.е. План посилення морської могутності Афін вимагав побудови нового флоту. Необхідні для цього кошти він запропонував отримати з Лаврійських срібних копалень (до цього прибутки з копалень поділялися між громадянами). За ці гроші Фемістокл побудував 100 нових трієр. Крім того, посилаючись на агресивність Егіни, він ввів повинність трієрархію, за якою багаті громадяни повинні були побудувати і спорядити по одному кораблю. І, нарешті, Фемістокл став залучати для служби на флоті найбідніші верстви афінського населення - фетів, оскільки така служба не вимагала грошей на озброєння, але сприяла демократизації політичного устрою.
Завдяки морській програмі Фемістокла було побудовано 200 трієр (екіпаж кожної складався з 180 веслярів і матросів та 20-30 воїнів і стрільців). Події найближчих подій довели правильність політики Фемістокла.
Перерва в греко-перських війнах була викликана внутрішньополітичними причинами у самій Персії. 486 р. до н.е. під час підготовки до нового походу спалахнуло антиперське повстання в Єгипті. Через рік помер Дарій І і царем став Ксеркс (485-465 рр. до н.е.), який з 483 р. до н.е. почав безпосередню підготовку до походу. Але в 482 р. до н.е. спалахнуло повстання у Вавилоні, яке було жорстоко придушене. Після 3-річної роботи підготовка до походу була завершена: прорили канал на півострові Акте; на фракійському узбережжі було створено 5 продовольчих баз для постачання; через Геллеспонт було побудовано подвійний міст (перший був зруйнований бурею, а будівельники страчені); шляхом переговорів з Карфагеном були ізольовані західні греки (розпочалася війна в Сицилії); вся північна Греція підкорилася персам без бою. [ 1, 131-132 ]
3.2. Похід Ксеркса
Загроза війни змусила греків задуматися про об'єднання своїх сил. 481 р. до н.е. було скликано загальноеллінський з'їзд, який постановив утворити Панеллінську лігу з центром у Коринфі на чолі зі Спартою. Однак у цей союз увійшла лише 31 держава, що складало меншість від існуючих полісів. За співчуття персам громадяни цих держав підлягали смертній карі. Страх перед навалою персів був настільки сильним, що навіть дельфійський оракул передбачив поразку греків, вперше і востаннє помилившись.
Ксеркс зібрав величезне військо. За перебільшеними даними стародавніх авторів, кількість військ Ксеркса була визначена так: розташували в полі 10 тис. воїнів пліч-о-пліч і окреслили коло на землі. Цю площину заповнювали 170 разів: у Ксеркса було 1 млн. 700 тис. чоловік піхоти. А разом з кіннотою, моряками, носильниками і обозом - греки любили точні числа - було 5 млн. 283 тис. 220 чоловік.
Однак, реальніше, вся армія складалася з 100-150 тис. чол., з них – 10 тис. піхоти і 12 тис. кінноти - відбірні війська перської гвардії. Навесні 480 р. до н.е. перси, пройшовши через Геллеспонт, вирушили по Фракійському узбережжі у напрямку до Македонії, а флот плив уздовж берега

ответ:История Нормандии охватывает административных регионов Франции Нижняя Нормандия и Верхняя Нормандия, а также герцогства Нормандия и бальяжей Джерси и Гернси.

Континентальные границы этой французской исторической провинции оставались практически неизменными на протяжении всей своей долгой истории, за исключением фактов передачи нескольких земельных участков в состав современных департаментов Эр и Луар, Майен, Уаза и Сарта ещё в эпоху формирования во Франции системы финансовых округов при Старом порядке. Дополнительно, при формировании системы департаментов после французской революции был произведён обмен несколькими анклавными коммунами с департаментами Майен, Кальвадос, Эр, Манш, Орн и Приморская Сена.

Эти земли, населённые поначалу кельтскими племенами (армориканцами в западной части и белгами в восточной), в 56 году до н. э. были покорены римскими легионами и затем присоединены императором Октавианом Августом к провинции Лугдунская Галлия. В IV веке император Грациан разделил провинцию на цивитаты (гражданские общины), сформировав таким образом исторические границы провинции. После падения Древнего Рима в V веке эти земли перешли под власть франков, короли которых поощряли развитие христианского монашества — в Нормандии основаны аббатство Сент-Уэн в Руане (около 641 года), Фонтенельское аббатство (около 649 года) и аббатство Жюмьеж (около 654 года), — а также замену пагов на цивитасы с последующей интеграцией земель Нормандии в Каролингскую империю. В конце VIII века на эти земли вторглись грабители викинги; они обосновались здесь и в 911 году образовали своё княжество, которое впоследствии стало герцогством Нормандия. После расширения территории, непрерывно происходившего на протяжении полутора веков, границы Нормандии закрепились и не менялись существенно, охватывая территорию двух современных французских регионов — Нижней Нормандии (департаменты Манш, Кальвадос, Орн) и Верхней Нормандии (департаменты Эр и Приморская Сена). Включенная в 1204 году в состав земель французской короны[1], Нормандия понесла огромный ущерб в эпоху Столетней войны, а также в период французских религиозных войн, поскольку Нормандия была одним из главных центров протестантизма во Франции. В XX веке в ходе военной операции по высадке союзников было разрушено множество городов этой исторической области, в особенности Сен-Ло, Гавр и Кан.

Впервые историческая Нормандия оказалась разделена вследствие Великой Французской революции. Второе разделение на два административных региона (после объединения при правительстве Петэна в 1941 году) произошло в 1956 году. Единство Нормандии было восстановлено в 2016 году [2].

Объяснение: