Про яких вільних людей ідеться в статті 39 документа.Великої хартії вольностей

Філософія Відродження розвивалася на основі ідеології гуманізму, яка відображала нові різнобічні запити людської особистості. У гуманізмі епохи Відродження розрізняють такі етапи розвитку:
а) ранній (етико-філологічний, громадянський) гуманізм, що виник в Італії наприкінці XIV — в середині XV ст. у зв'язку з вивченням і викладанням риторики, граматики, поезії, історії, моральної філософії на основі класичної античної освіти;
б) пізній гуманізм, що постав в останній третині XV ст. унаслідок зміщення гуманістичних інтересів у теологію, натурфілософію, природознавство.
Через специфічні соціально-економічні умови в Україні впродовж XVI ст. поширювалися й розвивалися переважно ідеї раннього гуманізму. Із другої половини XVI ст. у зв'язку з посиленням національного, соціального і релігійного гніту з боку польської шляхти і католицької церкви українські мислителі, полемісти все частіше почали звертатися до проблем, які хвилювали представників пізнього Відродження, реформаторів. Якісно новий рівень розроблення цих проблем почався з організації науково-культурного центру в Острозі, Києво-Печерській лаврі, а особливо з відкриттям Києво-Могилянської академії.
Розвиток ренесансного гуманізму в Україні також відбувався поетапно:
1) до середини XVI ст. За основними типологічними ознаками він подібний до раннього італійського. Його представників цікавили суспільно-політична проблематика, питання етики й естетики;
2) друга половина XVI — початок XVII ст. Відбувалося інтенсивне розроблення ранньогуманістичних ідей, поєднаних з реформаційними та ідеями візантійського Відродження, активно формувалася історична самосвідомість українського народу, розвивався ідеал гуманістичного патріотизму;
3) друга третина XVII — початок XVIII ст. Гуманістичні ідеї все більше відокремлювалися від реформаційних, навіть офіційно відкидали їх.
Поширення ідей гуманізму в Україні в першій половині XVI ст. було спричинене соціально-економічним прогресом, що розпочався на українських землях наприкінці XV ст. і був зумовлений переходом феодалізму у фазу розвитку простого товарного виробництва. Піднесенню культури й освіти в Україні сприяв розвиток міст, їх економічної незалежності у зв'язку із запровадженням магдебурзького права.

Напомню о том, что восстание Пугачева известно также как крестьянская война и проходила она с 1773 по 1775 годы. Инициатором восстания был Емельян Пугачев.

По сути, это было восстание казаков, крестьян, народов Урала и Поволжья – они боролись с правительством Екатерины Второй.  

• Определенно, восстание Пугачева имело классовый характер.  

• Кроме того, в этом конфликте сыграл этнический и культурный характер участников.  

• Многие историки и вовсе называют этот конфликт «гражданской войной».

• Участвовали в восстании не только яицкие казаки – по мере развития восстания они объединились с крепостными, крестьянами Прикамья и Поволжья.

• Движение Пугачева выступило против регулярных войск.  

• Восстание начиналось заново несколько раз, потому что движение не было военно подготовлено, а сам Пугачев бежал множество раз.

• Одними из основных участников движения были башкиры, татары, не довольные попытками правительства Екатерины Второй поработить их.

• Восстание Пугачева захватило наибольшую территорию империи.

• Восставшим удалось добиться льгот: защищались права башкир, татар, казаков и рабочих заводов.

• После подавления восстания города и населенные пункты получили новые названия, чтобы больше не напоминать о крестьянской войне.