Розпад французької колоніальної імперії вже почався під час Другої світової війни, коли різні частини імперії були окуповані іншими країнами (Японія окупувала Індокитай, Велика Британія — Сирію та Ліван, американці з англійцями — Марокко і Алжир, Німеччина — Туніс). Після 1945 всі території повернулися до Франції, але Франція незабаром взяла участь у довгій й кривавій війні в Індокитаї. Він вийшов з-під влади з поразкою і виводом французьких військ в 1954 році. Незабаром спалахнула інша війна — цього разу за незалежність Алжиру. Конфлікт був вельми символічним, так як Алжир був найстарішою французькою колонією. В Алжирі мешкало багато європейських поселенців (П'є-нуар), які були змушені тікати з Алжиру. Франкоалжирці і харкіс воювали на боці Франції, але були залишені без до пізніше, коли французькі війська покинули країну в 1962 р. і тому зазнали репатріації.
Французький союз був замінена на Французьку Спільноту через прийняття нової Конституції в 1958 році. Яка була скасована у 1960 року через те що більшість французьких колоній в Африці оголосили незалежність у цьому році. Рік відомий як «Рік Африки».
Рынок немного труда был ограничен. Для развития экономики необходимо было переходить от мануфактуры к фабрике. Для этого требовались свободные наемные рабочие. Но их не было. Почти все они были зависимыми крестьянами в деревне и не могли свободно передвигаться.
Объяснение:
В сельском хозяйстве помещики не торопились внедрять новые прогрессивные орудия труда, как это делали землевладельцы в Европе. Труд крестьян в России был дешев и привычен, помещикам было совсем не выгодно внедрять новшества. Помещики отличались от европейских землевладельцев консервативностью.
Лишь единицы вносили усовершенствования. У крестьян совсем не было средств, они едва сводили концы с концами, покупательная крестьянства (они составляли подавляющий процент населения) был очень низкой. Это тормозило развитие рынка.
Не было спроса, а в результате и предложения. Выполнение повинностей, выполняемых крестьянами в пользу помещиков и государства, также тормозило развитие экономики. Большинство крестьянских хозяйств находилось в упадке, а сами крестьяне в положении рабов. Какое уж тут развитие экономики. Российская экономика все больше и больше отставала от западной. Промышленные изделия не производились внутри страны, приобретались за рубежом, в экспорте преобладало сырье.
