Заповніть таблицю текс за яким це можливо зробити нижче

Брат Зевса Посейдон був могутнім морським царем. Він вважався покровителем мореплавства, богом вологи та стихійних сил природи. Його палац був на дні морському. Греки уявляли Посейдона на колісниці з тризубом у руці, порухом якого розпочинаються бурі та землетруси.

Посейдон

Повелителем царства мертвих був Аїд. Йому належали надра землі з усіма скарбами. Греки вірили, що після смерті душа людини повинна була податись у підземне царство.

Аїд

Найпрекраснішим з богів був Аполлон. Його шанували як бога сонячного світла і цілительства, покровителя краси та поезії. Під його владою перебували дев'ять муз, покровительок мистецтв і наук. Богом вогню та ковальства був Гефест. Богиня краси та кохання - Афродіта, яка народилася із морської піни. Всюди, де ступала її нога, виростали квіти. Сестра Аполлона - Артеміда - була богинею полювання, покровителькою лісів. Храм Артеміди в місті Ефесі (Мала Азія) вважався одним із чудес світу.

Аполлон

Гефест

Афродіта

Артеміда

Дочка Зевса Афіна була богинею мудрості, покровителькою ремесел та наук, захисницею міст. Вона брала участь у битві олімпійських богів з титанами, її називали Палладою (Переможницею). Стародавні греки вірили, що ніхто не здатний її перемогти в бою, навіть бог війни Арес. Постійною супутницею Афіни була богиня перемоги - Ніка.

Афіна

Вісником богів був Гермес. Його часто зображували в плащі, крилатому шоломі та високих чоботях із крильцями. Ще з дитинства він проявив незвичайну спритність розуму та рук. Тому вважався богом торгівлі, покровителем усіх хитрих та енергійних людей: винахідників, торгівців, шахраїв, злодіїв і чаклунів.

Гермес

Великою пошаною в грецьких селян користувалися боги землеробства. Особливо шанували Деметру - богиню хлібних колосків, покровительку землеробства й родючості, та Діоніса - бога виноградарства й виноробства.

Деметра

Діоніс із пантерою та сатиром

Крім загальногрецьких богів, у кожній області Греції були ще місцеві божества, вони населяли ліси, джерела, луки і гори. Богинь джерел - німф - зображували у вигляді веселих та безжурних чарівних дівчат. Сатири, лісові божества, - це дивовижні старці, вкриті шерстю, з копитами та козлячими рогами.

Після ліквідації Тайра, Мінамото но Йорітомо отримав від Імператорського двору право призначати в усі провінції країни своїх військових губернаторів сюґо і земельних голів дзіто, які виконували функції наглядачів над приватними і державними землями. Винищивши могутній рід муцівських Фудзівара і підкоривши регіон Тохоку, він став повноправним лідером самураїв Японії. 1192 року Йорітомо був призначений на посаду «Великого сьоґуна — завойовника варварів» і заснував перший самурайський уряд, Камакурський сьоґунат.

Воїни самураї запровадили сьоґунат, тим самим видвинувши основну владу. Це не зовсім досягнення Японії, але досягнення Японців у своїй внутрішній політиці.

У середині 13 століття в Азії виникла могутня Монгольська імперія, посольства якої неодноразово прибували до Японії з вимогою визнати верховенство Великого хана. Імператорський двір і сьоґунат були одностайними щодо збереження незалежності країни, тому усіх послів страчували. У відповідь, у 1274 і 1281 роках монголи двічі вторгалися до Японського архіпелагу, але були розгромлені самурайськими військами і тайфунами камікадзе, які знищили флот нападників. Незважаючи на перемогу, сьоґунат не роздав нагород підлеглим, чим похитнув довіру до себе.

Коркыт (IX век). худ. М.СыздыковКоркыт (IX век). Великий мыслитель, кюйши, герой многих легенд Коркыт жил в IX веке на берегах Сырдарьи. С тонких струн кобыза ему удалось передать всю красоту окружающего мира. Его по праву считают первооснователем традиции исполнения кюев на кобызе. Многие кюйши, жырау и бахсы преклонялись перед ним, считали своим наставником. В легендах его описывают как человека, бросившего вызов самой смерти, ищущего счастья для всего человечества. На берегу реки Сырдарьи стоит памятник в виде фигуры кобыза, который создал великий архитектор Бек Ибраев. Это своеобразная дань памяти Коркыту. Говорят, в ветреные дни оттуда доносятся звуки, похожие на мелодию кюев. Известные кюи: "Коркыт", "Акку", "Коркыттын сарыны", "Желмая" и другие.

Таттимбет (1815-1860). худ. М.СыздыковТаттимбет (1815-1860). Знаменитый кюйши Таттимбет Казангапулы родился в Карагандинской области в горах Мыржык. Его отец был человеком, близким к искусству и музыке.Талант Таттимбета проявился с ранних лет. Особое влияние на его развитие оказал отец Казангап. Имя Таттимбета было широко известно. Его творчество занимает особое место в истории казахской музыки. Он основатель шертпе кюя. В инструментальной музыке шертпе кюи относятся к традиционной школе кюя. Этот игры на домбыре требует особого, медленного, спокойного исполнения. Кюи Таттимбета - духовное наследие многих поколений. Самые известные из них "Сылкылдак", "Кокейкестi", "Алшагыр", "Бесторе". "Шертпе куй" - своеобразная "щелкающая" манера исполнения кюев на домбыре.

Ыхылас (1943-1916). худ. М.СыздыковЫхылас (1943-1916). Выдающийся казахский кюйши Ыхылас родился и вырос в Жезказганской области в районе Жанаарка. Его отец и дед были кобызшы. По наследству талант передался и Ыхыласу, который рос и мужал под мелодию кобыза. Повзрослев, он продолжает путь легендарного кюйши Коркыта. Ыхылас - один из видных представителей казахской национальной музыки . Его имя занимает почетное место в истории казахской культуры и искусства. После Коркыта Ыхылас - человек, сумевший "одушевить, влить жизнь" в струны кобыза, смычкового музыкального инструмента, хранящего в себе много тайн. В наше время есть много продолжателей его дела. Известные кюи Ыхыласа "Акку", "Ерден", "Каскыр" и многие другие являются музыкальным наследием казахского народа.