Работа с документом
Из речи Александра II в Государственном совете. «Дело об освобождении крестьян, которое поступило на рассмотрение Государственного совета, по важности своей я считаю жизненным для России вопросом, от которого будет зависеть развитие её силы и могущества. Я уверен, что вы все, господа, столько же убеждены, как и я, в пользе и необходимости этой меры. У меня есть ещё другое убеждение, а именно, что откладывать этого дела нельзя; почему я требую от Государственного совета, чтобы оно было им кончено в первую половину февраля и могло быть объявлено к началу полевых работ.. Повторяю, и это моя непременная воля, чтоб дело это теперь же было кончено. Вот уже четыре года, как оно длится и возбуждает различные опасения и ожидания, как в помещиках, так и в крестьянах. Всякое дальнейшее промедление может быть пагубно для государства… Я надеюсь, господа, что при рассмотрении проектов, представленных в Государственный совет, вы убедитесь, что можно было сделать для ограждения выгод помещиков, сделано, если же вы найдете нужным в чем-либо изменить или добавить представляемую работу, то я готов принять ваши замечания; но только не забывать, что основанием всего этого дела должно быть улучшение быта крестьян, и улучшение не на словах только и не на бумаге, а на самом деле».

4. 1. Когда Александр II впервые официально заявил о необходимости отмены крепостного права? Назовите год. В чьих интересах была проведена Крестьянская реформа?

4.2. Как решила реформа вопрос об освобождении помещичьих крестьян? Приведите не менее двух положений.

4.3. Укажите не менее трех авторов проекта Крестьянской реформы.

Объяснение:

1. причины войны: стремление Франции вытеснить Англию с юго-запада страны (провинция Гиень) и ликвидировать этот последний оплот английской власти на франц. тер., а Англии — упрочиться в Гиени и вернуть утраченные ранее Нормандию, Мен, Анжу и др. франц. области.

2. Причины восстания: Война, поборы и беззаконие знати; Введение нового налога.

3. Жа́нна д'Арк, Орлеанская дева (совр. фр. Jeanne d'Arc; около 1412 — 30 мая 1431) — национальная героиня Франции, одна из командующих французскими войсками в Столетней войне. Попав в плен к бургундцам, была передана англичанам, осуждена как еретик и сожжена на костре.

Відповідь:

Характер міжнародних відносин у XVI ст. У міжнародних відносинах Європи доби раннього Нового часу важливе значення продовжували відігравати династичні принципи, проте новим чинником міждержавних відносин став розкол Європи за релігійною ознакою внаслідок Реформації. Чимало держав ставали учасниками міжнародних конфліктів, підтримуючи своїх одновірців або прагнучи перешкодити поширенню віросповідання, яке вони не підтримували.

Вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи цього періоду відігравали іспанські та австрійські Габсбурги, Англія та Франція. Гострі суперечки виникали між Францією та Габсбургами, володіння яких межували з її кордонами. Найбільшим із проявів їхніх суперечностей були Італійські війни (1494—1559 рр.). Гострої форми набуло протистояння між протестантською Англією та католицькою Іспанією.

Незважаючи на численні воєнні сутички, жодна з провідних європейських країн — учасниць конфліктів не мала достатньо сил, щоб завдати поразки противнику. Таку систему міжнародних відносин називали системою європейського балансу.

Наприкінці XVI ст. важливу роль стала відігравати Швеція, яка, підпорядкувавши Норвегію та Фінляндію, намагалася поширити вплив на данські, польські та прибалтійські землі.

Вагомим чинником міжнародних відносин XVI ст. була боротьба з проникненням у Європу Османської імперії. Турецька загроза примушувала європейців спільно виступати проти агресора. З іншого боку, це не виключало укладання тимчасових союзів із турецьким султаном задля власної користі.

Загострення суперечностей між європейськими державами на початку XVII ст. Причини Тридцятилітньої війни. Міжнародне становище у Європі наприкінці XVI ст. було напруженим і складним.

Іспанська та австрійська гілки династії Габсбургів після періоду суперництва вирішили об’єднати зусилля в боротьбі за встановлення свого панування у Європі. Франція прагнула не допустити цього й надавала підтримку протестантам у Німеччині. До того ж Франція бажала утвердити свою владу в Італії та була невдоволена посиленням тут впливу іспанських Габсбургів.