Влияние формулы Уварова на историю России было огромным, ведь именно этой формулы придерживались российские императоры долгое время, выстраивая свою политику. А уже их действия сложили свою историю.
Формула министра народного просвещения Уварова была сформулирована в правление Николая Первого в 1833 году. Формула основывалась на трех важнейших постулатах: православие, самодержавие и народность. И именно эта формула была взята Николаем Первым и его последователями за основу.
Формула была создана не просто так, она должна была скрепить государство, придать ему смысл. Дело в том, что Николай Первый был противником свободомыслия и всех либеральных реформ, которые проводил Александр 1. Чтобы покончить с этим требовалась общая объединяющая идея. Ей стала доктрина Уварова.
Самодержавие в триаде означало, что «царь» в России не отделим от «страны». И это условие было тем, что гарантировало людям счастье. Православие ставилось наравне с государственной властью. Если самодержавие не могло решить какие-то вопросы, то православие должно было. Народность подразумевала единение всех народностей.
В целом триада Уварова в каком-то виде существовала и была актуальна и во времена СССР, и сегодня. Для СССР православие можно заменить коммунизмом, а царя - на генерального секретаря. Но в сущности это одно и то же. Эти три важных постулата стали постоянным обоснованием системы власти в России.
Также формула Уварова повлияла на демократический откат в имперское время, поскольку реформы Александра 1 были отложены в долгий ящик. За этим последовало отставание государства, социальное недовольство, не власти на него адекватно отреагировать и революции с дальнейшим прекращением существования государства.
Архаїчний період (VIII-VI ст. до н. е.)
Скульптура архаїчного періоду відрізнялася недосконалістю, створюючи, як правило, узагальнений образ. Це так названі куроси (юнаки), іменовані також архаїчними Аполлонами. До нашого часу дійшло кілька десятків таких статуй. Найбільш відома мармурова фігура Аполлона з Тіней.
На вустах його грає характерна для того часу "архаїчна посмішка", очі широко розкриті, руки опущені і стиснуті в куркулів. Принцип фронтальності зображення дотриманий повною мірою. Архаїчні жіночі статуї представлені корами (дівчатами) у довгому спадаючому вбранні. Голови дівчин прикрашені локонами, самі статуї повні добірності і грації. До кінця VI ст. до н. е. грецькі скульптори поступово навчилися переборювати спочатку властиву їх статуям статичність.
Класичний період (V-IV ст. до н. е.)
Піфагор Регийский (480-450). Розкутістю своїх фігур, що включають як би два рухи (вихідне і те, у якому частина фігури виявиться через мить), він могутньо сприяв розвитку реалістичного мистецтва ліплення. Сучасники захоплювалися його знахідками, життєвістю і правдивістю образів. Але, звичайно, деякі римські копії, що дійшли до нас, з його робіт (як, наприклад, "Хлопчик, що виймає скалку". Рим, Палаццо консерваторів) недостатні для повної оцінки творчості цього сміливого новатора.
