А1. Период с конца V в. до середины XI в. в истории Западной Европы получил название:
3) раннее Средневековье
2. Завершение периода Средних веков связывают с:
4) завоеванием турками-османами Византии
3. Характерная черта средневекового общества:
2) сеньориально-вассальная структура общества
4. Форма правления, при которой представители сословий участвуют в управлении государством:
2) ограниченная монархия
5. Событием, ускорившим процесс создания национальных государств в Англии и Франции, стала:
2) Столетняя война
6. Причина появления средневековых городов в X—XI вв.:
3) развитие ремесла и обмена
7. Коммунальные движения в Средневековье
3) созданию органов городского самоуправления
8. Представители городского сословия в Средние века:
3) бюргеры
9. Проявлением кризиса Средневековья в XIV-XV вв. стал:
2) демографический кризис
10. Итог кризиса средневекового общества:
1) зарождение капитализма
11. Столица Римской империи была перенесена в город Византий императором:
4) Константином I Великим
12. Период наивысшего могущества Византийской империи:
2) IV - первая половина VII в.
13. Причина гибели Византийской империи:
1) захват крестоносцами Константинополя
14. Крестьян, владеющих землей на условии несения воинской повинности в пользу государства, в Византии называли:
2) стратиотами
15. Византия сыграла большую роль в распространении на Руси:
4) иконописания
16. Принятие ислама арабами привело к:
3) политическому объединению арабских племен
17. Реконкистой называют:
1) отвоевание территории Пиренейского полуострова у арабов
18. На Востоке в отличие от Западной Европы:
4) правитель пользовался абсолютной властью над подданными
19. Причина расцвета арабской культуры:
1) соединение духовных традиций Востока и Запада
20. В Индии, как и в других государствах Востока, в Средние века существовала:
3) власть-собственность
21. Правителя средневекового Китая называли:
1) Сыном Неба
22. Особенность Японии в Средние века:
4) отсутствие у императора реальной высшей власти
23. Те же обязанности, что рыцари в Западной Европе, в Японии выполняли:
1) самураи
24. Все термины, за исключе¬нием одного, относятся к понятию «индуизм». Найдите и укажите термин, относящийся к другому понятию.
4) монотеизм
25. Какие понятия из приведенных ниже характеризуют духовный мир Средневековья? Запишите цифры, соответствующие верным ответам.
1) ереси 2) готика 4) схоластика
26. Какие события относятся к истории арабских государств? Запишите цифры, соответствующие верным ответам
1) борьба с крестоносцами 4) создание новой монотеистической религии
Із появою фільварків був пов’язаний розвиток товарного виробництва, за якого продукція виготовлялася не для власного споживання, а на продаж. Одночасно з цим значні суспільні зміни відбуваються в середовищі магнатів і шляхти.Упродовж першої половини XVIІ ст. в сільському господарстві українських земель зростало виробництво товарів на продаж. Із фільварків на ринки пани відправляли великі валки з різним зерном і виручали за його продаж значні суми грошей. Великі прибутки отримували власники фільварків від тваринництва. У Руському воєводстві, на Волині, Поділлі й Київщині в багатьох фільварках розвивалося молочарське товарне господарство. У багатьох маєтках щорічно для продажу на ринку відгодовували 100—300 волів. В окремих фільварках зустрічалися кінські заводи. Вирощування породистих коней для потреб війська й знаті забезпечувало великі прибутки їх власникам.
Свідченням втягування магнатів і шляхти в товарне виробництво було зростання кількості млинів, крупорушок, ґуралень, броварень і чинбарень. Чималі доходи вони також отримували від своїх рудень, поташень, селітряних варниць тощо.
3. Розвиток міст. У цей період, як і в другій половині XVI ст., на українських землях зростали старі міста й містечка та з’являлися нові. Зокрема, упродовж другої половини XVI — першої половини XVIІ ст. були засновані десятки нових міст і сотні містечок: Конотоп, Фастів, Кременчук, Гадяч, Миргород, Яготин, Умань, Бориспіль та багато інших. У 40-х рр. XVIІ ст. в Україні налічувалось близько тисячі міст і містечок, у яких проживало щонайменше 20 % населення. Найбільшими за кількістю населення були Львів (15—18 тис. жителів), Київ (15 тис.), Меджибіж (12 тис.), Біла Церква (10,7 тис.). Однак типовими були міста з 2—3 тис. жителів. Від міст держава або магнативласники отримували значні доходи — збори з ремісників і торговців, плата за проїзд через місто, за місце на ринку тощо. Деякі міста, як свідчать описи доходів, давали своїм власникам у п’ять-десять разів більше прибутку, ніж села, на місті яких вони виникли.
Міста, які належали державі (королівські), були адміністративними центрами й управлялися найчастіше на основі маґдебурзького права. Проте більшість міст (близько 80 %) становила приватну власність або належала церкві. Так, із 206 міст у Київському воєводстві королівських було 46, приватновласницьких — 150, церковних — 10. Окремі приватні й церковні міста також користувалися маґдебурзьким правом. Деякі магнати володіли багатьма містами. Так, Конєцпольському лише на Брацлавщині належало 170 міст і містечок.
Про рівень господарського розвитку міст у той час свідчила кількість ремісників різних професій. У першій половині XVIІ ст. їх налічувалося у Львові близько 3 тис., Білій Церкві — 297, Галичі — 200, Острополі — 194 ремісники. Загалом у цей період в українських містах існувало понад 300 ремісничих спеціальностей. Зростання міст зумовлювало збільшення кількості таких ремісників, як пекарі, різники, м’ясники, медовари, пивовари, ґуральники, олійники, мірошники та ін.
У першій половині XVIІ ст. в розвитку міського ремесла з’явилися нові явища. Насамперед, за рахунок вихідців із сіл у містах стало зростати число позацехових майстрівпартачів. У Львові в цей час вони становили понад 40 % всіх ремісників. Цехи намагалися боротися з ними, але найчастіше не мали в цьому успіху, тим більше, що партачів підтримували, виходячи зі своїх інтересів, шляхта й міська влада. Наприклад, у 1638 р. львівський староста, замість дозволених йому цехом шести ремісників, тримав понад 160 й отримував прибуток від їхньої праці.
На окремих підприємствах стали впроваджуватися найпростіші машини, виникав поділ праці й використовувалася наймана праця, тобто розпочався перехід до мануфактурного виробництва. Наприклад, водяні колеса на початку XVIІ ст. застосовувалися на папірнях у Брюховичах під Львовом, а поділ праці між найманими робітниками гався там, це виробляли великі гармати й великі дзвони — у майстернях Львова, Черкас, Остра, Білої Церкви.
