Особенности древнегреческой философии в целом
Древнегреческая философия
Особенности древнегреческой философии в целом - №1 - открытая онлайн библиотека Древнегреческая философия - философия, одна из двух крупнейших ветвей античной философии, возникшая в Древней Греции в VI веке до н. э. и существовавшая до самого конца античности. К древнегреческой философии по идеям, методам и терминологии относится философия греческой (эллинизированной) части Римской империи, и вообще большая часть философских текстов, созданных в этот период на древнегреческом языке.
В результаті Верденського розділу 843 Франкська імперія була розділена на частини між трьома синами імператора Людовика I Благочестивого: Лотарем I, Людовиком II Німецьким та Карлом II Лисим. Старший, імператор Лотар I, отримав так зване Серединне королівство, яке після його смерті в 855 розпалося, в свою чергу, на 3 держави (королівства Італія, Прованс та Лотарингія). Людовик ІІ Німецький отримав Східно-Франкське королівство (Королівство східних франків), а Карл II Лисий — Західно-Франкське королівство (Франція).
Нащадки Людовика II Німецького управляли Східно-Франкським королівством до початку X століття. За цей час вони розширили територію своєї держави за рахунок Лотарингії. За Мерсенським договором 870 Людовик II Німецький приєднав східну частину Лотарингії, а в 880 за Рибмонським договором Людовик III Молодший приєднав до своїх володінь і західну частину Лотарингії.
Королівство Німеччина складалося з п'яти великих племінних герцогств — Саксонії, Баварії, Франконії, Швабії та Лотарингії, що являли собою відносно однорідні за племінним складом напівнезалежні князівства. Під час правління малолітнього Людовика IV Дитя влада племінних герцогів значно посилилася, в той час як механізми королівської влади виявилися ослабленими. Положення ускладнювалося безперервними набігами угорців, які повністю знищили систему оборони південно-східних кордонів держави. Ініціатива щодо відбиття зовнішньої загрози і підтримки державної влади перейшла до регіональних правителів: герцогів Баварії, Саксонії і Франконії.
В 911 зі смертю короля Людовика Дитя згасла східно-франкська гілка Каролінгів. Головним претендентом на королівство, за древньогерманським звичаєм, був король Західно-Франкського королівства Карл III Простакуватий, однак німецька знать відмовилася визнати його права, вирішивши обрати нового короля з числа герцогів королівства. Спочатку корона була запропонована наймогутнішому з герцогів — герцогу Саксонії Оттону I Ясновельможному, однак 75-річний герцог відмовився від престолу. У результаті, в листопаді 911 в Форхгаймі новим королем був обраний герцог Франконії Конрад. Його вибір був підтриманий герцогами Саксонії, Баварії та Швабії. Однак недовге правління Конрада I призвело до того, що центральна влада практично перестала контролювати стан справ у герцогствах, а Лотарингія відокремилася від Східно-Франкського королівства і перейшла під управління королів Західно-Франкського королівства.
Конрад помер в 918, після чого в травні 919 новим королем був вибраний герцог Саксонії Генріх I Птахолов. Однак частина феодалів не визнала Генріха, обравши королем герцога Баварії Арнульфа Злого. У літописному записі про цей факт було вперше згадано вираз Королівство Німеччина (нім. Königreich Deutschland), що нерідко вважається моментом виникнення на місці Східно-Франкського королівства нової держави — королівства Німеччини.
Територія, підвладна Арнульфу Злому, фактично зводилася до Баварії та околиць, а в 921 Арнульф Злий змушений був визнати королем Генріха I Птахолова. Генріх I і його нащадки не використовували назву «королівство Німеччина». Наприклад, вже в тому ж 921 році при підписанні Боннського договору Генріх I іменувався королем східних франків
Объяснение:
