Можно определенно говорить, что к 1244—1246 годам Великое княжество Литовское уже существовало как государство во главе с Миндовгом, имевшем титул великого князя литовского.
Литовско-русское государство (сер. XIII - сер. XVI вв.)
На территории Восточной Европы в течение более трех столетий существовало сильное Литовско-Русское государство. Великое княжество Литовское и Русское возникло на землях бывшей Киевской державы, куда не «пришли» монголы. Объединение западно-русских земель началось во второй трети XIII века при Великом князе Литовском Миндовге. В период правления Гедимина и его сына Ольгерда территориальное расширение Литвы продолжалось. В ее состав вошли Полоцкое, Витебское, Минское, Друцкое княжества, Турово-Пинское Полесье, Берестейщина, Волынь, Подолье, Черниговская земля и часть Смоленщины. В 1362 году князь Ольгерд разбил татар в битве при Синей Воде и овладел Подолией и Киевом.
Делійський султанат розпався через феодальні усобиці, а також економічні та політичні помилки центральної влади. Зокрема, султан Мухамед Туглак (1325–1351) почав карбувати мідну монету, вимагаючи у місцевого населення приймати її по ціні срібної. Індуси накарбували мільйони мідних монет високого номіналу, якими сплачували державні податки та купували коней, зброю, предмети розкоші тощо. Через розорення державної казни владі довелося підвищувати податки. Зростаюче невдоволення султанською владою було на руку сепаратистам-феодалам. Вже в 1339 р. відкололася Бенгалія. Щоб стримати подальший розпад, наступний султан Фроз Шах (1351-1388) визнав за феодалами спадкові права на ікта. Вторгнення Тамерлана з Середньої Азії в 1398 р. обезкровило Делійський султанат, він перестав існувати як велика і сильна держава. На його уламках виникли дрібні державні утворення. Влада останніх султанів з афганської династії Лоді на поч. XVI ст. не поширювалася далі меж столичного округу.
Объяснение:
