Фінікійські купці вели жваву торгівлю. Торгові записи слід було вести швидко. Ієрогліфи і клинопис були для цього надто складними. Фінікійці використали досвід єгиптян та вавилонян, у яких були знаки не тільки для слів, а й для окремих приголосних звуків. У кінці II тис. до н.е. в Фінікії винайдено алфавіт. Він мав 22 знаки. Кожен знак відповідав окремому приголосному звуку і був літерою. Голосні звуки на письмі пропускалися. Наприклад, слово «цар» записувалось літерами ШР. Той, хто це читав, мусив сам здогадатися за змістом, що треба читати «шарру» («цар»). Писали фінікійці справа наліво (у нас зліва направо). Літери нагадували зображення предметів, назви яких починалися з цих літер. Алфавіт був простішим і зручнішим звичного клинопису. Тому він швидко поширився серед народів Близького Сходу, а згодом і інших країн.
Объяснение:
Фінікійські купці вели жваву торгівлю. Торгові записи слід було вести швидко. Ієрогліфи і клинопис були для цього надто складними. Фінікійці використали досвід єгиптян та вавилонян, у яких були знаки не тільки для слів, а й для окремих приголосних звуків. У кінці II тис. до н.е. в Фінікії винайдено алфавіт. Він мав 22 знаки. Кожен знак відповідав окремому приголосному звуку і був літерою. Голосні звуки на письмі пропускалися. Наприклад, слово «цар» записувалось літерами ШР. Той, хто це читав, мусив сам здогадатися за змістом, що треба читати «шарру» («цар»). Писали фінікійці справа наліво (у нас зліва направо). Літери нагадували зображення предметів, назви яких починалися з цих літер. Алфавіт був простішим і зручнішим звичного клинопису. Тому він швидко поширився серед народів Близького Сходу, а згодом і інших країн.
Объяснение:
