Объяснение:
А́нна Яросла́вна (родилась, по разным источникам, примерно в 1032[1] или 1036 году[2][3], умерла между 1075 и 1089 годами) — младшая из трёх дочерей киевского князя Ярослава Мудрого от брака с Ингегердой Шведской; супруга французского короля Генриха I и королева Франции[4]. Известна в западноевропейской историографии также как Анна Ру́сская (фр. Anne de Russie)[5][6][7][8] и Агнесса Ру́сская (фр. Agnès de Russie)[9][10][11][K 1], а также (более поздние варианты) как Анна Ки́евская (фр. Anne de Kiev)[8][13].
У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.
В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.
