Історія до приходу персів
Золота чаша, близько 800 до н. е.
Перші археологічні залишки осідлих культур на території Ірану датуються 10-7 тис. до н. е. Протягом тисяч років до приходу персів різні культури існували на території Ірану, наприклад касити, джифроти та еламіти. Історія цих культур ще недостатньо вивчена.
Давні перси
Арійські народи мігрували в цю частину південно-західної Азії ще за 1500—1000 років до нашої ери. Вони, мабуть, управляли підкореними народами, які вже жили тут, і змішалися з ними, але їхня перевага в певних областях відмічена в назвах місцевостей Парсуа і Парсумаш. Ассирійські правителі в Х столітті до нашої ери здійснювали неодноразові набіги на ці землі, і сліди цієї експансії виявляються в легендах давніх персів. Є свідчення, що в VI ст. до нашої ери перси влаштувалися на території, відповідній сьогоднішньому Фарсу. Фарс (або Персія для греків) у ті часи був частиною Ассирійської імперії, такою ж як сусідня велика Мідія. Перські правителі, які стверджували, що вони є нащадками одного з Ахеменідів (або Хахаманешів), об'єдналися з мідійцями, які мали реальні можливості побудувати сильну державу в VII ст. до нашої ери. Мідійські племена об'єднав, створивши сильну державу і побудувавши місто Екбатана вождь на ім'я Дейока. Наступний мідійський цар, Фраорт, зі слів Геродота, підкорив чимало народів Азії і навіть ходив війною на Ассирію. Його наступник Хувахштра (Кіаксар) остаточно розгромив могутню Ассирійську державу. Помер Кіаксар у 584 р. до н. е. Його син Астіаг змушений був обороняти своє царство від персів. Після тривалого царювання (близько 30 років) Астіаг зазнав поразки у боротьбі з Киром — засновником перської держави.
Объяснение:
Обычно выделяют 4 направления внешней политики в России в это время:
• Западное направление
• Северо-западное направление
• Юго-западное направление
• Восточное направление
Западное направление характеризуется налаживанием отношений с Речью Посполитой, а именно: было подписано Деулинское перемирие в ущерб Смоленска и северных границ, Смоленская война и Поляновский мир, по которому западная граница тоже ушла от России + провал в том, что Речь Посполитая даже не признавала династию Романовых как правящую.
Северо-западное направление – это Швеция, которой Россия отдала Прибалтику по Столбовскому миру 1617 года, потеряла торговые связи. Это направление обострится из-за желания России получить выход в Балтийское море.
Юго-Западное направление включает отношения с Крымским ханством, Османской империей: поскольку крымчане вечно нападали на юг с целью разорения + из-за крымчан Россия не могла получить выход в Черное море. В 1637 году – захват крепости Азов. В рамках этого направления Россия хотела уничтожить и Крым, и получить все Причерноморье.
Восточное направление характеризуется отношениями с Китаем, освоением востока Сибири и дальнейшее присоединение Дальнего Востока.
Наиболее удачным было лишь восточное направление, а в остальных направлениях дипломатию России в это время нельзя назвать даже нейтральной.
