Ахейська цивілізація загинула від навали: А гіксосів Б касситів
В дорійців Г фінікійців

Отношение россии,европы.         в 1789-1790 гг. совершил путешествие в западную европу, где познакомился со многими видными представителями просвещения (кантом, гердером, виландом, лафатером и испытал влияние идей двух первых мыслителей, а также вольтера и шефтсбери.         по возвращении на родину опубликовал "письма путешественника" (1791-1795) с размышлениями о судьбах европейской культуры и основал ''московский журнал'' (1791-1792), -художественное периодическое издание, где публиковал сочинения современных западноевропейских и российских авторов. после восшествия на престол в 1801 императора александра i предпринял издание журнала "вестник европы"(1802-1803) (девиз которого был "россия есть европа"), первого из многочисленных российских -политических журналов-обозрений, где были поставлены формирования национального самосознания путем усвоения россией цивилизационного опыта запада и, в особенности, опыта новоевропейской философии (от ф. бэкона и р. декарта до и. канта и ж. -ж. руссо).           общественный прогресс карамзин связывал с успехами просвещения, развитием цивилизации, совершенствованием человека. в этот период писатель, в целом находясь на позициях консервативного западничества, положительно оценивал принципы теории общественного договора и естественного права. являлся сторонником свободы совести и утопических идей в духе платона и т. мора, считал, что во имя гармонии и равенства граждане могут отказаться от личной свободы. по мере роста скепсиса в отношении утопических теорий у карамзина крепло убеждение в непреходящей ценности индивидуальной и интеллектуальной свободы.         с гуманистических позиций развивая идею единства пути россии и европы карамзин то же время постепенно убеждался в существовании особого для каждого народа пути развития, что и подвело его к мысли обосновать это положение на примере россии.         назначение самодержавия он усматривал в поддержании общественного порядка, стабильности. с патерналистских позиций писатель оправдывал крепостное право и социальное неравенство в россии.

Рабство у Стародавньому Римі було використанням праці людей у статусі рухомого майна та мало важливе місце в суспільстві та економіці. Окрім ручної праці, раби виконували багато побутових обов'язків та могли бути висококваліфікованими професіоналами. Рабська праця включала широкий спектр робіт від сільського й домашнього господарства чи роботи на шахтах до ведення бухгалтерії, медицини та забезпечення розваг для вільних громадян. Становище рабів дуже різнилося, залежно від виду роботи та ставлення їхніх хазяїв. Тоді як одні раби отримували лише мінімум необхідного для життя, інші могли володіти власними грошима та майном. Рабами ставали військовополонені, злочинці та боржники, а також люди, чиї батьки були рабами. Римські раби, на відміну від грецьких, могли бути відпущені на волю та мати обмежений захист з боку держави. Так, у пізніші часи, заборонялося безпідставне вбивство рабів, їхнє ув'язнення та продаж для чи гладіаторських боїв.

Объяснение: