Визначте заходи,до яких вдалася влада,щоб ліквідувати Українськк автокефальну православнк церквк та інші вияви релігійності.Навіщо влада це робила?

Розвиток освіти і шкільництва того часу був тісно пов'язаний з розвитком друкарської справи. У Польщі перші книги друкувались латинською мовою наприкінці XV ст. У XV-XVI ст. з середовища польських культурних діячів вийшла ціла плеяда майстрів, які друкували книжки не лише на батьківщині, айв інших країнах Західної Європи.

Постійна друкарня з латинським шрифтом у Польщі була заснована Яном Галлером на початку XVI ст. Поряд з книжками, що виходили з друку латинською, з'являються друковані видання слов'янською мовою. Перша книжка слов'янською мовою глаголицею була надрукована в 1483 р. у Венеції. У 1491 р. в Кракові вийшли книжки кирилицею, яка лягла в основу пізніших азбук російської, української, білоруської, болгарської, сербської та народів сучасної Югославії. Є припущення, що й до 1491 р. в Кракові вже друкував книжки кирилицею відомий друкар Швайпольд Фіоль - виходець з Німеччини.

Наприкінці XV ст. друкування книг починається у південних слов'ян. У Чорногоріїв 1494 р. вийшла з друку перша книжка південнослов'янського друку "Октоіх", або "Осмигласник". Це видання й до цього часу приємно вражає читача своєю технікою і красою оформлення давнього слов'янського друку. На початку XVI ст. матеріальними заходами воєводи І. Бесараба друковані книжки слов'янською мовою почали видавати у Валахії. Тоді ж книгодрукування шириться і в Сербії.

У східнослов'янських народів найперше з'являються білоруські друковані книги, видання яких пов'язане з іменем Георгія-Францішека Скорини. У 1517 р. Скорина надрукував першу книжку - "Псалтир" церковнослов'янською мовою в чеській Празі. Великою подією в історії білоруської й української культур була поява в 1517-1519 pp. 22 окремих випусків Біблії в перекладі на тодішню білоруську мову, яка була поширена і в Україні. У 1525 р. Скорина заснував словено-руську друкарню у Вільно. Видання Скорини поширювались в Україні і в Білорусії. Таким чином, із західнослов'янських земель друковані книжки поширились на білоруські й українські землі.

Велику культурно-освітню роль у розвитку українського друкарства відіграла поява друкарської справи в Москві і перенесення її з Росії на Україну.

Блоки и другие устройства для втаскивания тяжелых предметов через окна также не могли появиться на Руси — не было нужды в подобных устройствах. Жизнь в русских городах не толкала и к разработке разных типов междуэтажных лестниц внутри узкого жилища, которое необходимо было втиснуть между двумя соседними. 
Изобретательность решает только те задачи, которые ставит жизнь. Там, где дома из дерева, чаще пожары. Именно поэтому на Руси появились сборно-разборные деревянные дома с пронумерованными деталями. Английский путешественник Уильям Кокс увидел это в 1778 году так: "Покупатель, являясь на рынок, объявляет, сколько хочет иметь комнат, присматривается к лесу и платит деньги… Не стоит большого труда перевезти дом и собрать в одну неделю" (W.Coxe "Travels in Poland, Russia, Sweden, and Denmark". London, 1784). Сборные дома появились в России очень давно. Адам Олеарий описал их за полтора века до Кокса, но существовали они исстари. Дипломат Адольф Лизек видел (в 1675) в продаже разборную колокольню. Продавались даже мосты и башни! (В.О.Ключевский, "Сказания иностранцев о Московском государстве", М., 1991, с. 176.) 
Русские путешественники, попав в Европу, удивлялись: как это можно жить в каменных домах? Они находили это крайне нездоровым. (Миллионы людей во всем мире продолжают находить это по сей день.) Когда же каменные постройки стали, тем не менее, распространяться и в России, стены внутри комнат обшивали тесом, подкладывая под него мох. (Там же, с. 169 и 189.) 
В Европе, где дрова продавались на вес, а меха были доступны немногим, простые люди гораздо больше страдали от холода зимой, чем в России, где зимние морозы куда суровее — зато были дешевы меха и дрова.