Місцем скликання спочатку обрали м. Анкіру в Галатії, але потім була обрана м. Нікея — місто, що розташовувався недалеко від імператорської резиденції. У місті знаходився імператорський палац, який надали для засідань і розміщення його учасників. Єпископи повинні були з'їхатися до Нікеї на 20 травня 325 року. Але офіційно імператор відкрив засідання собору лише 14 червня, а вже 25 серпня 325 року собор був закритий.
У той час на Сході було близько 1000 єпископських кафедр і близько 800 — на Заході. Таким чином, на соборі була присутня приблизно 6-а частина вселенського єпископату.
На соборі був присутній імператор як слухач. За свідченням Євсевія Кесарійського імператор діяв як «примиритель». Дослідники назвали «головою» собору Осію Кордубського, який у списках учасників собору значився на 1-му місці; висловлювалися також припущення про головування Євстафія Антіохійського і Євсевія Кесарійського.
Євсевій вказував, що імператор Костянтин був розчарований церковною боротьбою на Сході між Олександром Олександрійським й Арієм, і в посланні до них запропонував своє посередництво. У ньому він пропонував залишити цю суперечку. Подавачем цього листа імператор обрав єпископа Осію Кордувійського, який, прибувши до м. Олександрії, зрозумів, що питання насправді вимагає серйозного підходу до його вирішення. Оскільки на той час вимагало рішення також і питання про обчислення пасхалій, було прийнято рішення про проведення Вселенського собору
Вавилонская цивилизация, которая просуществовала с 18 до 6 века до н.э., была, как и шумерская, городского характера, хотя основана на сельском хозяйстве, а не промышленности. Страна состояла из дюжины городов, в окружении деревень и хуторов.
Горящее солнце, падающее на плодородную почву, обогащенная и политая мощными, затопляющими потоками, - это идеальные условия для сельского хозяйства. Это первое, и самое главное занятия вавилонян – земледелие и животноводство. Великие стада овец и стад крупного рогатого скота и коз, указывают на то, что пастырская деятельность не игнорировалась. Пастухи образовали многочисленный класс, который составлялся из бедуинов постоянно плывущих из пустыни. Главные пастбища находились к западу от Евфрата. Но выращивание зерна и фруктов было гораздо более распространенным занятием.
Про занятия в промышленности и дифференциацию труда иллюстрируют разнообразие профессий. Историки упоминают плотника, кузнеца, ткача, кожевника, красильщика, гончара. Обилие шерсти привело очень рано к производству шерстяных тканей и ковриков, в которых вавилоняне превзошел всех остальных.
Изготовление кирпичей было самой важной отраслью в стране, где камень был практически недостижимый. Месяц симану (май-июнь) был «месяцем кирпичей», и он был наиболее благоприятным для их изготовления. То есть, еще одна профессия, в которой нуждались из-за постройки дамб, храмов и так далее, стало более реальным и возможным благодаря наличия соломы и глины. А последние, так же благодаря климатическим особенностям – солнца и наводнений.
Находясь на равнине, через Вавилон прокладываются торговые пути. Также облегчается торговля реками, которые проходили на территории страны. То есть, ее территориальное размещение повлияло и на такой тип занятий – торговлю.
