Доказать многовекторность в внешней политике Казахстана

Внешняя политика Киевского княжества иногда определялась интересами того или иного князя, но, кроме того, было 2 постоянных направления борьбы, требовавших всегда готовности. Первое и главнейшее , разумеется, Половецкая степь, где во второй половине 12 века создавались феодальные ханства, которые объединялись в отдельные племена. Обычно Киев координировал свои оборонительные действия с Переяславлем (находившимся во владении ростово-суздальских князей), и тем самым создавалась более  единая линия Рось — Сула. В связи с этим значение штаба такой общей обороны перешло от Белгорода к Каневу. Южные пограничные заставы Киевской земли, расположенные в 10 в. на Стугне и на Суле, теперь продвинулись вниз по Днепру до Орели и Снепорода-Самары.Вторым направлением борьбы было Владимиро-Суздальское княжество. Со времен Юрия Долгорукого северо-восточные князья, освобожденные своим географическим положением от необходимости вести постоянную войну с половцами, устремляли свои военные силы на подчинение Киева, используя для этой цели пограничноеПереяславское княжество. Высокомерный тон владимирских летописцев иногда вводил в заблуждение историков, и они считали порою, что Киев в это время совершенно заглох. Особое значение,конечно, придавалось походу Андрея Боголюбского, сына Юрия Долгорукого на Киев в 1169 г.

объяснение:

росія в першій світовій війні — участь російської імперії у першій світовій війні з 1914 по 1917 рік. метою росії був вільний вихід до середземного моря, а також прорив на . військові невдачі спричинили невдоволення народних мас царським режимом, який і до того втрачав свою прихильність серед більшості населення. 3 березня 1918 року росія підписала берестейський мир, згідно з яким втрачала частину території україни, білорусі, польщі та .

росія претендувала на вільний прохід свого флоту в середземне море, наполягала на послабленні чи перегляді на свою користь режиму контролю над протокою дарданелли. будівництво залізниці берлін – багдад росія розцінювала, як недружній крок з боку німеччини, посилаючись на те, що це зазіхає її права в азії за російсько-британським договором 1907 року про розподіл сфер впливу в цьому регіоні.