Вели́кий шёлковый путь — караванная дорога, связывавшая Восточную Азию со Средиземноморьем в древности и в Средние века. В первую очередь использовался для вывоза шёлка из Китая, с чем и связано его название. Путь был проложен во II веке до н. э., вёл из Сианя через Ланьчжоу в Дуньхуан, где раздваивался: северная дорога проходила через Турфан, далее пересекала Памир и шла в Фергану и казахские степи, южная — мимо озера Лоб-Нор по южной окраине пустыни Такла-Макан через Яркенд и Памир (в южной части) вела в Бактрию, а оттуда — в Парфию, Индию и на Ближний Восток вплоть до Средиземного моря. Термин введён немецким географом Фердинандом фон Рихтгофеном в 1877 году.
На думку Леонтія (Левка) Войтовича (2008 року), походження князів Острозьких надалі залишається дискусійним[3], хоча він вважає батька Федора — князя Данила — сином слонімського[4], та, можливо, острозького[5] князя Василька Романовича (1256/60—поч. XIV ст.[4])[6], сина князя Романа Даниловича (бл. 1230—бл. 1261) та онука короля Данила[7]. Також цей дослідник стверджував, що здогадка Зигмунта Радзiміньського про походження Острозьких вiд незнаних конунгiв вiкiнгiв, якi осiли на Волинi мало не в часи Рюрика, нічим не підтверджується.[8] Свого часу Стефан Кучинський стверджував, що Федір Острозький, без сумніву, був представником великокняжого роду Гедиміновичів, хоча вже тоді інші дослідники вважали його нашадком роду Рюриковичів. Батько Данило — князь на Турові, Холмі, Острогу[1].
