Датою розколу Римської імперії вважається 395 рік, коли імператор Теодозій I підписав акт, яким формально розділив імперію на Західну та Східну Римські імперії.
Раби поповнювали табір вождя Аларіха, візантійського воєначальника готів, з декількох причин. Перш за все, готські воїни, які були військовими підданцями Аларіха, полюбляли використовувати рабів як робочу силу для виконання різноманітних завдань, таких як будівництво оборонних споруд, сільськогосподарські роботи та обслуговування військових потреб.
Крім того, рабство було поширеним явищем в Римській імперії того часу, і підчас війн та вторгнень, таких як готська війна Аларіха, багато людей ставали рабами, які здебільшого використовувалися для праці та виконання різних службових обов'язків. Рабство було вигідним для воєначальників, так як раби забезпечували їх потреби і зростаючу владу.
Отже, раби поповнювали табір вождя Аларіха як ресурс для виконання різних робіт та для задоволення потреб воєначальника та його війська.
