За часів Русі-України українські землі були частиною Київської Русі та входили до складу Великого князівства Литовського. Державний устрій був феодальним, де на вершині був князь, а населення поділялося на дві категорії: дворяни та селяни.
Соціальні відносини були суто ієрархічними. Дворяни мали привілеї, такі як право на землю та участь в управлінні державою, у той час як селяни були зобов'язані працювати на землевласників та виконувати їх накази.
Господарство на українських землях було засноване на землеробстві та скотарстві. Більшість землі належала князям і боярам, які використовували її для потреб і здачі у найм.
Культурний вплив на українські землі мали різні народи, такі як греки, литовці та поляки. Вони зробили свій внесок у розвиток культури, освіти та релігії на українських землях.
Релігія на українських землях була православною, але також були присутні католицизм та іудаїзм. Важливим центром православної релігії була Київська митрополія, яка включала більшу частину українських земель.
