Объя першій половині XIX ст. в Україні культура розвивалася передусім в умовах національно-культурного відродження українського народу, під впливом антикріпосницького визвольного руху, а також революційних ідей, ідей утопічного соціалізму, романтизму та інших, які йшли з Західної Європи. Саме розвиток української культури був яскравим виявом дальшого формування української нації, відродження самосвідомості українського народу, його прагнення до утвердження себе як самобутнього окремого народу.
Характерною рисою цього періоду була дедалі глибша демократизація культури. Серед діячів культури ставало все більше різночинців, які розгортали рішучу боротьбу проти самодержавно-релігійної ідеології, зокрема теорії «офіційної народності», і в своїй творчості відображали життя, настрої й думи народних мас. Крім того, поступово до культури прилучалися дедалі ширші верстви населення.
Українська культура розвивалася в тісному єднанні з культурами слов'янських народів, зокрема з російською культурою. Прогресивні російські письменники, художники, композитори виявляли великий інтерес до України і в своїй творчості широко розробляли мотиви й теми з життя українського народу, виступали на його захист, протестували проти політики національного гноблення, що її проводив царський уряд. Російські учені вивчали історію, мову, географію, побут українського народу, в ряді випадків працювали в Україні. Українські вчені, письменники, митці часто здобували освіту в російських навчальних закладах, запозичували досвід передових діячів російської культури, мали з ними тісні дружні взаємини, користувалися їхніми порадами. Багато з них працювали в Росії, писали твори російською мовою, їх стали вважати діячами російської культури.
Подробнее - на -
1) князь Владимир Святой - Г. «Если не придет кто завтра на реку - будь то богатый, или бедный, или нищий, или раб - будет мне врагом»
(Эти слова были произнесены князем Владимиром накануне Крещения Руси).
2) князь Святослав - А. «Уже нам некуда деться. Так не посрамим земли Русской, но ляжем костьми, ибо мертвые сраму не имут»
(Эти слова Святослав произнёс перед битвой при Аркадиополе в 970 году).
3) князь Юрий Долгорукий - Б. «Приди ко мне, брате, во Москов»
(Так писал Юрий Долгорукий черниговскому князю Святославу Ольговичу. В связи со встречей Юрия Долгорукого с князем Святославом в 1147 году в летописи впервые упоминается Москва).
4) князь Александр Невский - В. «Нас немного, но не в силе Бог, а в правде!»
(Эти слова князь Александр Ярославич произнес перед началом Невской битвы в июле 1240 года).
Фраза Д. - лишняя. Она принадлежит Великому князю Московскому и всея Руси Ивану III. Говорил о новгородцах
Иван III Васильевич - Д. «Я не хотел у них государства, сами с тем присылали, а теперь запираются и нас во лжи обвиняют»
