Из какого сборника эта страничка? 9 класс . ! ​

Якщо описані події є осінню 1015 за «вересневим» початком року, а Ярославу були ці ж 27-28 років, то він міг народитися лише у 987–988, що малоймовірно, однак, зважати треба і на дати народження його дітей (Анна Ярославна народилася близько 1032, коли її батькові було з 55 років, а Ігор Ярославич взагалі близько 1037, у 60-річного батька). А такий вік у середньовіччі вже був старечим, не те щоб у такого чоловіка ще могли народитися діти.[1]

Василь Татищев з недовірою відносився до звісток літописів про шлюб Володимира. Згідно з історіографом, Ярослав народився у 978 році. Таким чином Татищев дійшов висновку, що шлюб Володимира і Рогніди мав би бути укладеним у 975 або 976 році. Саме тому, як вважав Татищев, і була війна Володимира з легітимними синами Святослава. Судячи з усього, твердження про 76-річний вік Ярослава з'явилося, щоб представити його старшим від Святополка. Таким чином його право на Київський стіл мало б виглядати цілком законно. Але існують точні свідчення на користь старшинства саме останнього. Чимало вчених сумнівалися у твердженні ПВЛ, нібито Ярослав у 1054 мав 76 років. Пізніші списки (Никонівський, Воскресенський) свідчать, що Ярослав помер уже в 66 або 67 років. Що й не дивно — ці свідчення були вирахувані на основі інших літописних звісток про 28-річний вік князя у 1015.

Додаткові свідчення про вік Ярослава представляють антропологічні дослідження його скелета. У 1939–1940 Саркофаг Ярослава Мудрого розкривали для проведення експертизи скелета князя. Виявили його зріст на момент смерті — 172—176 см, а варто припустити, що в молодості він був ще вищим. Виявили перелом кісток, а також спадкову хворобу Пертеса. Але окрім іншого, вдалося визначити ще й вік князя на час його смерті — 65-70 років. Пізніші літописи, серед яких були Тверські та Густинські, свідчили, що до 2 років княжич не міг ходити, а зцілення відбулося незадовго до хрещення. На основі цих свідчень, а також антропологічних досліджень скелета Ярослава, Дмитро Рохлін вирішив датувати його народження 986 роком.[2]

Найранішою датою, зважаючи на саме 70-річний вік Ярослава при смерті можна було б назвати 21 лютого 983 року. Зважаючи на те, що Ярослав був одним із 5 найстарших синів Володимира (Вишеслав, Ізяслав, Стополк, сам Ярослав, Мстислав), а корінь «Яро» означав весну, можна припустити, що Ярослав народився навесні 983 і помер у віці 70 (майже 71) роківЯросла́в Володи́мирович, відомий як Яросла́в Му́дрий (983 / 987 — 17/20 лютого 1054, Вишгород) — ростовський князь (989–1010), Новгородський князь (1010–1034), Великий князь Київський (1015–1018, 1019–1054), святий. Був другим сином хрестителя Київської Русі князя Володимира Святославича з династії Рюриковичів від полоцької княжни Рогнеди. У хрещенні мав ім'я Георгій (або Юрій — пізніша форма імені Георгій, широко поширена в давньоруській мові, у XI–XII ст. воно мало вигляд Гюргі).

У рейтинговому проекті Великі українці Ярослав Мудрий займає позицію № 1.

Не Временного правительства выйти из кризиса вызвала рост революционного брожения: массовые демонстрации апреля (1 мая) , в июле 1917 Июльское восстание 1917 — полоса мирного развития кончилась. Была введена смертная казнь. Неудача августовского выступления Главнокомандующего Русской армии генерала от инфантерии Л. Г. Корнилова стала прелюдией большевизма, так как последовавшие вскоре после победы А. Ф. Керенского в его противостоянии с Л. Г. Корниловым выборы в Советы принесли победу большевикам, что изменило их состав и проводимую ими политику.

Кризисы Временного правительства

Первый - апрельский кризис (18 апреля 1917 г .) - был вызван заявлением министра иностранных дел П. Милюкова о всенародном стремлении довести мировую войну до победы. Это вызвало антивоенную демонстрацию в Петрограде, Москве, Харькове, Нижнем Новгороде и других городах. Главнокомандующий Петроградского военного округа генерал Л. Корнилов приказал направить против демонстрантов войска, но офицеры и солдаты отказались выполнить этот приказ. В создавшейся обстановке все большее влияние, особенно в фабзавкомах, профсоюзах и Советах, стали приобретать большевики. Эсеры и меньшевики, обвиняя большевиков в заговоре, добивались запрещения антивоенных демонстраций, организованных большевиками. Исполком Петроградского Совета, стремясь разрядить обстановку, потребовал от Временного правительства разъяснения, что привело к отставке П. Милюкова и изменению состава правительства. Но, несмотря на эти шаги, стабилизировать положение не удалось.

Провал наступления русской армии (июнь-июль 1917 г .) на фронтах вызвал июльский кризис. ЦК РСДРП (б) , решив воспользоваться ситуацией, провозгласил лозунг «Вся власть Советам! » и начал подготовку к массовой демонстрации, чтобы заставить Временное правительство передать власть Советам. 3 июля 1917 г . в Петрограде начались демонстрации и митинги. Между демонстрантами и сторонниками Временного правительства произошли вооруженные столкновения, в ходе которых погибло и было ранено более 700 человек. Временное правительство обвинило большевиков в государственной измене. 7 июля было отдано распоряжение об аресте большевистских лидеров - В. Ленина, Л. Троцкого, Л. Каменева и других. Под давлением кадетов 12 июля 1917 г . была восстановлена смертная казнь. 19 июля вместо генерала А. Брусилова Верховным Главнокомандующим был назначен генерал Л. Корнилов. 24 июля 1917 г . во Временном коалиционном правительстве вновь произошли перестановки.

Третий кризис был связан с военным выступлением и попыткой военного переворота под командованием Л. Корнилова. Генерал Л. Корнилов - сторонник жесткого курса - разработал требования к Временному правительству (запретить митинги в армии, распространить смертную казнь на тыловые части, создать для неповинующихся солдат концентрационные лагеря, объявить военное положение на железных дорогах, др.) . Требования стали известны большевикам, начавшим подготовку смещения Корнилова. Остальные партии (монархисты, кадеты и октябристы) выступили в его поддержку. В таких условиях Временное правительство попыталось использовать Корнилова для устранения Советов. Узнав об этом, большевики начали подготовку вооруженного восстания.