Вели́ке кня́зівство Лито́вське (лат.: Magnus Ducatus Lithuaniae, скорочено ВКЛ), повна назва — Вели́ке кня́зівство Лито́вське, Руське, Жемайтське та інших земель — монархічна держава у Східній Європі середньовіччя і нового часу. Існувала в 1236–1795. У час найбільшого розширення території знаходилось на теренах сучасної Литви, Білорусі, більшої частини України, крайньої західної частини Росії, Придністров'ї, Молдови, невеликої частини східної Польщі та невеликої частини східної Латвії.
Объяснение:
.
На початку ХІІ ст. генуезькі купці оселилися на південному узбережжі Криму внаслідок домовленостей із Золотою Ордою. Основними центрами їхніх володінь стали такі припортові міста, як Кафа (сучасна Феодосія), Лупіко (Алупка), Джаліта (Ялта) та ін.
У південно-західній частині Кримського півострову утворилося князівство Феодоро, столицею якого стало місто Мангуп (Феодоро). Князівство перебувало в залежності від Золотої Орди. Основна частина населення сповідувала православ’я, а саме місто Мангуп (Феодоро) стало центром православної митрополії, яка підпорядковувалася Константинопольському патріарху. Князівство перебувало в тісному союзі з Візантією, а також в дружніх відносинах із Кримським улусом, згодом Кримським ханством. Основним заняттям населення було землеробство, тваринництво, а також ремесло й торгівля.
Із падінням Константинополя в 1453 році внаслідок його завоювання турками-османами, останні в 1475 році захоплюють південне узбережжя Криму, включно з містом Мангуп (Феодоро). Князівство перетворилося в провінцію Османської імперії.
Столицею Феодоро було містоКафаКаламітаСолхатМангу
