Розгорнутий план за яким відновлювалося гетьманство в 1750 році​

У 1495 р. король і королева Іспанії видали указ, який дозволяв усім бажаючим споряджати експедиції до нових земель на заході для пошуків золота. Дві третини знайденого золота вони повинні були віддавати до королівської скарбниці.

Попервах іспанці захоплювали острови, будували на них фортеці, поселення для переселенців з Іспанії, прокладали шляхи, створювали плантації цукрової тростини і прянощів.

3 1510р. розпочався новий етап Конкісти (ісп. conquista — завоювання) Америки — освоєння континентальних земель. У 1517-1518 pp. загони Ернана де Кордоби і Хуава Гріхальви, шукаючи нових рабів, висадилися на півострові Юкатан. Проте конкістадорів чекала велика несподіванка. Замість примітивних хиж тубільців, що їх вони бачили на островах Карибського моря, перед ними постали чудові міста, вкриті дивовижними візерунками піраміди та кам'яні храми. Це була цивілізація майя — найдавніша з доколумбових цивілізацій Америки, яка на той час переживала занепад. Індіанці майже не чинили опору, бо іспанці уявлялися їм богами; їх жахали вигляд вершників на конях, до того небачених, і гуркіт вогнепальної зброї. У храмах іспанці знайшли багато золотих речей і дізналися, що майя отримують їх із країни ацтеків, розташованої на північ від Юкатану.

На завоювання держави ацтеків у 1519 р. вирушив загін іспанців на чолі з Ернаном Кортесом, який налічував 400 солдат-іспанців, 16 вершників, 200 індіанців і 13 гармат. Висадившись на берег, він наказав спалити кораблі, пояснивши, що відступати і повертатися додому не збирається. Діючи рішуче й жорстоко, Кортес підкорив ацтеків.

Одночасно із завоюванням Мексики іспанські конкістадори рушили вздовж Тихоокеанського узбережжя до Південної Америки. Завойовників приваблювали розповіді про казкові багатства країни Біру (або Перу). На цих землях у той час існувала імперія інків. Завоювання держави інків у 1532 р. здійснив конкістадор Франсиско Пісарро з загоном, що налічував 62 вершники і 102 піхотинці. Він хитрощами захопив у полон «верховного інка» Атахуальпу, знищивши при цьому близько двох тисяч інків. Решта індіанців, утративши вождя, розбіглася. Атахуальпу Пісарро наказав стратити.

Після смерті «верховного інки» загони іспанських завойовників розсіялися по всій країні, грабуючи храми і палаци. Все награбоване золото вони переплавляли, знищуючи таким чином унікальні витвори мистецтва інків.

У результаті завоювань у Південній Америці було встановлено владу іспанських колонізаторів.

Крит связывал греческий мир с африканскими областями—Египтом иКиренаикой.  Обилие островов, гаваней и бухт раннему развитию мореплавания. Житель южной части Балканского полуострова мог, не теряя из виду земли, перебраться в Малую Азию. Острова Ионийского моря— Левкада, Итака, Кефалления, Мсртра — связывали Грецию с Италией.Всё это обеспечилораннее развитие обмена и содействовало развитию колонизации. Материковая Греция состоит из ряда небольших горных цепей, являющихся отрогами центрального Балканского хребта.  За исключением Фессалийской долины Греция не имеет ни значительных ракнин, ни степей. Греческие поселения представляли собой небольшие территории, окружённые горами, с выходом к морю.Самые отдалённые пункты отстояли от моря не более чем на 100, а в среднем на 50—60 километров. Балканский хребет рассекает материковую Грецию на две неравные и друг на друга мало похожие части восточную и западную. Восточная часть Греции имеет самую развитую в мире береговую линию, много заливов, естественных бухт и гаваней, что установлению связей с культурными странами древнего Востока.Напротив, берега западной Греции относительно мало изрезаны, скалисты и пустынны, и потому плавание в западной части, между Грецией, Италией иСицилией, представляет много трудностей. Балканскую, или материковую, Грецию принято делить на три главные части: Северную, Среднюю и Южную (Пелопоннес).Каждая из этих крупных территорий в свою очередь подразделяется на ряд более мелких областей. Северная Греция делится на Эпир и Фессалию. Горный хребет Олимп отделяет восточную часть Северной Греции, Фессалию, от Македонии; пробраться в Грецию с севера возможно лишь по узкой Темпейской долине (по течению реки Пенея), проходящей между Олимпом и другим горным хребтом — Оссой.Большую часть этой области занимает Фессалийская равнина, самая значительная в Греции, удобная для хлебопашества и скотоводства. Горный хребет Пинд отделяют Фессалию от западной части Северной Греции -  Эпира, суровой, труднодоступной горной страны. На юге Фессалии тянутся горы; пройти в Среднюю Грецию можно лишь вдоль моря по узкому проходу, известному под названием  Фермопильского ущелья.Средняя Греция делится на ряд областей. Особенное значение в греческой истории имела восточная область Средней Греции Aттика с главным городом Афинами. Горный кряж Киферон отделяет ее от соседней области Беотии главным городом Беотии были Фивы.Северо-западная часть Беотии представляет  собой окружённую горами равнину. В юго-восточной части этой области встречается много незначительных по величине равнине, ставившихся своим плодородием. На протяжении не только греческой, но и римской истории на этих небольших равнинах происходили многочисленные битвы. К западу от Беотии находилась бедная страна Фокида, известная больше всего общегреческим оракулом в Дельфах, расположенных на юго западном склоне Парнаса, прославленного в греческой мифологии.