Вариант 2. часть а. 1. 882 г. – это год: 1) призвание на русь варягов, 2) начала княжения игоря, 3) съезда князей в любече, 4) объединения новгорода и киева. 2. укажите дату восстания древлян: 1) 912. 2) 945. 3) 962. 4) 980. 3. укажите годы правления владимира мономаха: 1) 962–972. 2) 980–1115. 3) 1019–1054. 4) 1113–1125. 4. принятие христианства на руси связано с именем князя: 1) владимира святославича. 2) ярослава мудрого. 3) владимира мономаха. 4) святослава игоревича. 5. создание первого письменного свода законов древней руси – “ правды” – связано с именем князя: 1) юрия долгорукого. 2) владимира мономаха. 3) ярослава мудрого. 4) олега вещего. 6. зависимое население древней руси, близкое по своему положению к рабам, называлось: 1) холопами, 2) , 3) рядовичами, 4) закупами. 7. полюдьем в древней руси называли: 1) походы в византию, 2) походы против степняков – кочевников, 3) сход общинников в древней руси, 4) форму взимания дани с подвластного населения. 8. что было следствием принятия “ правды” ярослава мудрого? 1) кровную месть заменили штрафом – вирой. 2) были введены “заповедные лета”. 3) были введены “урочные лета”. 4) полюдье было заменено повозом. 9. к памятникам зодчества древней руси ix–xii вв. относится: 1) десятинная церковь в киеве; 2) троице– сергиев монастырь; 3) храм василия блаженного; 4) церковь вознесения в коломенском. 10.”откуда есть пошла земля , кто в киеве начал первым княжить” – этими словами начиналась (лось): 1) “задонщина”. 2) “повесть временных лет”. 3) “поучение детям. 4) “слово о полку игореве”. часть в. 1. соотнесите имена князей и время их правления: 1) олег. 2) владимир красное солнышко. 3) ярослав мудрый. 4) ольга. а) 1019–1054. б) 945–962. в) 1125–1132. г) 879–912. д) 980–1015. 2. правильно назови первое строение каменного зодчества киевской руси. 1) первая каменная церковь в киеве. 2) собор, заложенный в честь победы ярослава над печенегами. 3) первый крупный монастырь на руси. 4) красивейшие ворота при въезде в киев. 3. во времена киевской руси шла борьба с кочевыми племенами: а) половцами, б) тиверцами, в) кривичами, г) печенегами, д) хазарами, е) древлянами. найди правильный ответ: 1) абв. 2) где. 3) бге. 4) агд. 4. “иду на вы” – врагов о начале войны 5. собрание на руси, в котором участвовало всё мужское

Криза середньовічного світобачення, а також хід соціокультурних процесів пізнього Середньовіччя призвели до якісних зрушень у європейській культурі. Ці зрушення були пов'язані зі зростанням значення та авторитету міст, збільшенням їх питомої ваги та значення як в економіці, так і в духовному житті суспільства. У XIV—XV ст. міста стали центрами торгівлі, виробничої діяльності, освіти, науки, духовних пошуків. Вони — осередки формування нового погляду на світ, на людину, її можливості. Яскравим свідченням того було мореплавство, де зростав інтерес та вироблявся смак до далеких морських експедицій, в умовах яких людина все більше проявляла свою автономність і дослідницькі можливості. Посилювалася критика ортодоксальної релігійної догматики, особливо в аспекті її розходження з реальною практикою суспільства, життям і діяльністю представників кліру. Усі ці процеси в особливо концентрованому вигляді проявилися в Італії XIV—XV ст., де й виникло явище Відродження.

Донині в науці точиться дискусія щодо того, куди віднести епоху Відродження: вважати її завершальним етапом Середньовіччя чи першим акордом епохи Нового часу? Річ у тім, що Відродження несе в собі риси, які споріднюють його як із Середньовіччям, так і з Новим часом. З одного боку, Відродження не відкидає вихідних положень християнського світобачення, а лише змінює у ньому акценти (щоправда, іноді досить радикально), а з іншого — тут розвиваються деякі явища суспільного життя, які повною мірою розгорнулися у наступну історичну епоху. Тому велика кількість дослідників історії та культури вважає добу Відродження перехідною епохою. Зовнішньою ознакою і приводом до назви епохи послужило масове захоплення у той час античною культурою та літературою, які на певний момент постали для культурного загалу як неперевершені зразки людського самовиявлення. Але при всьому тому діячі епохи розуміли, що повернутися у минуле неможливо. Що ж тоді відроджували в зазначену епоху? Певною мірою, безперечно, античну культуру, але ще більше — погляд на світ, не обмежений санкціями влади чи Церкви, а орієнтований на виявлення всієї повноти життєвих проявів людини. Саме такий погляд діячі Відродження знаходили і цінували в античності.

Реформы 20—30-х годов мало изменили положение в государстве, и дальновидные политики турецкого султана хорошо понимали это. Одним из таких политиков, завоевавших доверие султана, был Мустафа Решид паша (1800—1858). Долгие годы он находился на дипломатической службе во Франции и Англии, работал министром иностранных дел. Под руководством М. Решида был разработан план новых реформ. Их целью было укрепление власти султана, прекращение национально-освободительного движения на Балканах и давления европейских держав на Турцию, реформация государственного устройства страны по образцу западных держав.

Xотя указ о реформах был подготовлен в годы правления султана Махмуда II, он вступил в действие при правлении его сына Абдулы Меджида. В ноябре 1839 г. перед летним дворцом султана Гюльхане народу торжественно объявили Священный указ — “Гюльхане хатт-и шериф”. Это послужило началом нового исторического периода в Турции реформаторской эпохи — танзимата — реорганизации. “Гюльхане хатт-и шериф” содержал три основные идеи обновления: обеспечение безопасности жизни и собственности каждого гражданина империи независимо от вероисповедания, правильное взимание налогов с граждан, сокращение сроков военной службы.

Объяснение: