У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.
В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.
Перед Михаилом Федоровичем стояли две главных задачи, которые было необходимо решить:
1) Преодоление тяжелейших последствий Смутного времени, восстановаление хозяйства и торговли.
2) Возврат исконно-русских территорий, потерянных во время польско-шведской интервенции ( в частности возврат Смоленских и Черниговских земель)
В каком смысле вы имеете ввиду двоецарствие? Я распишу оба варианта как я поняла ваш вопрос:
1. Соправителем молодого Романова был его отец патриарх Филарет, котого официально называли, как и царя Михаила "великим государем". Отец имел большое влияние на сына и все важнейшие задачи решал именно Филарет. + Филарет был главный патриарх, а роль церкви в светской жизни государства и ее влияние, во время Смутного времени и после него (имеется ввиду во время правления первого Романова) сильно возросла
2. После окончания смутного времени на русский трон все еще претендовал польский король Владислав IV Ваза (который практически был у власти во время семибоярщины).
