Ймовірно, цензор бачив у поемі антипольське спрямування і вважав, що полякам варто нагадати події Коліївщини 1768 року, щоб застерегти їх від повстань проти царя, влада якого гарантувала міжнаціональний і міжконфесійний мир. Та навряд чи Шевченко сподівався, що серед читачів поеми будуть поляки. Він відсилав своїх гайдамаків, своїх «синів» (створених ним у Петербурзі літературних персонажів) в Україну, де «найдеться душа щира, / Не дасть погибати ...». У вступі гайдамаки звертаються до автора як до батька – з проханням благословити їх на пошуки долі в широкому світі. Чи означає це лише успіх поеми в читачів? Чи, може, йдеться про те, щоб «літературні» гайдамаки нагадали нащадкам справжніх коліїв, байдужим онукам-кріпакам, славу їхніх дідів? Ясна річ, Шевченкові йшлося про відродження козацько-гайдамацької слави, про всенародне повстання (згадаймо слова «Заповіту») за волю, за право українців бути господарями на своїй землі.
Надо понимать, что причины Великой французской революции не возникли за те 15 лет, что с момента его воцарения до начала этой самой революции. Все эти процессы зрели во Франции гораздо дольше, прежде всего в экономической сфере. При этом в социальных вопросах Людовик XVI проводил вполне себе позитивные реформы, просто это уже не могло остановить начинающиеся в стране процессы, "поздно пить Боржоми".
Поставить в вину лично Людовику XVI можно в основном его крайнюю политическую нерешительность, слабую государственную волю. Но и тут надо понимать, что он был внуком Людовика XV и его изначально не готовили к занятию трона вообще. Однако наследник Людовик Фердинанд умер рано, его старший сын Людовик Французский — тоже, вот и дошла очередь до... "Король — фигура случайная".
В любом случае точку невозврата Франция ещё при Людовике XV. Когда "после нас хоть потоп". Так что шестнадцатый Луи на престоле мог бы в лучшем случае оттянуть падение монархии, но даже окажись от гениальным правителем — едва ли это глобально бы Старый режим.
В этом плане ситуация похожа на закат Российской империи.
