Римська республіка та демократія афінського полісу, хоча й подібні системи управління, але, зрештою, відрізнялися за принципом та практикою.
В Афінах була пряма демократія. Ідея представників була також представлена в Афінах, але вони не очолили жодної партії політиків: вони змагалися за власні умови управління над Афінами. Теоретично будь-який афінянин (найбільш привілейований «громадянин» Афін) міг би балотуватися як політичний діяч. Римська республіка, однак, відрізняється. Ймовірно, під впливом грецької культури, римська республіка мала аспект демократії, в якому всі римські громадяни голосували за обрання сенаторів на владні посади в Сенаті. Однак про громадянство була інша історія. Не всі були громадянами Риму.
Іншим аспектом республіки, який відрізняв її від афінської демократії, було про право бути сенатором. Сенатори були строго з патриціанського класу римського суспільства: аристократи. У Римі багатство та престиж були необхідними для того, щоб брати участь в управлінні.
Тоді було фактичне керівництво сенаторами. В Афінах була одна людина, призначена народом керівником. У Римі було двоє людей, яких називали консулами. Ці консули працювали разом. Це було зроблено, аби в країні не було диктатури.
Загалом Римська республіка була вдосконаленою версією афінської демократії.
Подробнее - на -
Объяснение:
Александр Македонский - самый знаменитый полководец и самый грозный завоеватель античности. Его военные победы сокрушили персидское царство и вывели греков далеко за пределы Греции, создав новую историческую общность - цивилизацию эллинизма, цивилизацию покоренных греками и воспринявших греческую культуру народов. Эллинистические государства простирались от Египта на западе и до Индии и Таджикистана на востоке, и всё это было империей Александра Македонского, завоеванной его войском. Множество городов Александр Македонский назвал в честь себя, от Александрии Египетской, до Александрии Последней (Эсхаты) - ныне города Худжанда в Средней Азии.
И всё же эта громадная империя распалась после его смерти на множество государств, которыми правили диадохи - бывшие приближенные Александра Македонского. Почему так? Потому, что он был великим завоевателем, но он не был великим законодателем и строителем государства. Он был смелым и умелым полководцем, но он не был мудр, не был трудолюбив, не был выстроить систему, которая устояла бы после его смерти. Все эти задачи пришлось решать его диадохам.
