Селянська реформа 1848 в Австрії (зокрема, у Галичині, на Буковині і Закарпатті) — скасування панщини, проведене австрійським урядом під час революції 1848 з метою пристосування економіки до потреб капіталістичного розвитку. Здійснена під тиском революційних подій, що охопили також Галичину, Буковину і Закарпаття, та масових селянських рухів, зокрема Галицького селянського повстання 1846.
Згідно з законом австрійського імператора Фердинанда I від 17 квітня 1848, у Галичині селянські повинності скасовувалися з дня 15 травня 1848. Окремим декретом від 1 липня 1848 дію цього закону уряд поширив на Буковину, підтвердивши його законом від 9 серпня 1848.
Влітку 1848 року питання про умови звільнення селян обговорювалося в австрійському парламенті. Депутати від селян Галичини і Буковини І.Капущак, Л.Кобилиця разом з іншими депутатами лівого крила рішуче виступили проти виплати викупу поміщикам. Але більшістю голосів парламент ухвалив скасувати повинності селян за викуп (індемнізація). На підставі цієї постанови 7 вересня 1848 видано закон про звільнення селян від особистої залежності від колишніх власників на території всієї Австрії, про надання їм прав громадян держави та права власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості. Закон передбачав повну компенсацію (індемнізацію) селянами на користь поміщиків 20-кратної вартості всіх річних повинностей панщини. Поміщики одержували за селян великий викуп: у Східній Галичині — 58,9 млн гульденів (145,6 млн тодішніх крб.), на Буковині — 5,5 млн гульденів (13,9 млн тодішніх крб.). Головний тягар викупу несло селянство. За законом 7 вересня 1848 у власність селянства Східної Галичини та Буковини перейшло менше половини земельних угідь краю.
Більшість селян залишалася малоземельною і економічно неспроможною, значну частину їх (халупників і комірників) було «звільнено» зовсім без землі й вони відразу потрапили в економічну залежність до землевласників. У власність поміщиків перейшли майже всі ліси і пасовиська, за користування якими селяни змушені відробляти або платити (сервітути). З метою практичного здійснення реформи уряд видав додаткові законодавчі акти: 4 березня 1849 для всіх країв австрійської монархії, 15 серпня 1849 і 4 жовтня 1850 тільки для Галичини. 23 жовтня і 12 листопада 1853 — для Буковини.
У Закарпатті, як і по всій Угорщині, залежність селян від панщини скасована законом, що його прийняв угорський сейм 18.3.1848 і підтвердив 1853 австрійський імператор Франц Йосиф I, на таких же кабальних для селян умовах, як і в Східній Галичині та на Буковині. Землевласники одержали викуп у розмірі 20-кратної вартості річних повинностей селян. Більшість закарпатського селянства була звільнена з недостатньою забезпеченістю землею, значна частина — зовсім без землі. Грабіжницький характер реформи спричинив подальше зростання зубожіння селянства, викликав хвилю селянських заворушень у Східній Галичині і Закарпатті та Буковинське селянське повстання 1848-1849.
Объяснение:
Русская культура в 17-м веке
Политические и экономические изменения, произошедшие в России, ознаменовались расцветом культуры. Главная черта новой культуры - отход от религиозных канонов и обращение к ценностям людского бытия и человеческой личности.
В 1634 г. был издан первый печатный русский букварь Василия Бурцева, в 1648 г. - «Грамматика» Мелетия Смотрицкого. В 1679 г. появляется новая печатная азбука.
В 1665 г. при Заиконо монастыре в Москве была открыта школа, готовившая подьячих для государственных учреждений, в 1680 г. - школа при Печатном дворе.
В 1687 г. по инициативе Сильвестра Медведева создается Славяно-греко-латинское училище (с 1701 г. - академия), которое стало первым высшим учебным заведением России. Распространение грамотности в посадской среде всячески поощрялось правительством. В Москву стали приглашать ученых и монахов для преподавания как светских, так и духовных наук.
В 17-м в. появляются новые литературные жанры. Создаются сатирические бытовые повести: «Повесть о Ерше Ершовиче», «Повесть о Шемякином Суде», в которых критикуются земельные порядки. Распутство и греховное бытие монахов Калязинского монастыря высмеивается в повести «Капязинская челобитная».
Симеон Полоцкий ввел два новых жанра - поэзию и драматургию, создав стихотворные произведения и пьесы, которые ставились в первом придворном русском театре, основанном в 1670 г. при царе Алексее Михайловиче.
Одно из литературных течений того времени - народно-обличительное. Его представитель - протопоп Аввакум, основоположник биографического жанра. В полемическом произведении «Житие протопопа Аввакума» он простым разговорным языком повествовал о драматической истории своей жизни.
Во второй половине 17-го в. появляются первые портретные изображения с элементами реального сходства. Зарождается светская портретная живопись.
Родоначальник портретной живописи в России С. Ушаков работал в художественном центре при Оружейной палате Кремля. В 1668 г. он пишет икону «Богоматерь Владимирская» (или «Насаждение дерева российского государства»), на которой изображены наиболее выдающиеся деятели его эпохи.
Существенные изменения произошли в архитектуре и градостроении. Помимо создания шедевров деревянного зодчества, культовых построек в Коломенском и на русском Севере, значительно увеличивается количество зданий, возводимых из камня.
В зодчестве 17-го в. намечается сближение культового стиля с гражданским. Появляется стиль, который возник при слиянии русской архитектуры и западноевропейского барокко, - московское (или нарышкинское) барокко.
Характерные черты русской архитектуры этого периода - многоярустность, симметричность композиций, цветной декор. Примеры этого стиля - церкви Покрова в Филях (1693) и Нерукотворного в Уборах (1697).
В гражданском зодчестве основным направлением стало строительство первых каменных зданий бытового назначения - гостиные дворы в Москве и Архангельске, Сухарева башня в Москве, Поганкины палаты в Пскове.
Экономические и военные потребности централизованного государства обусловили развитие науки и техники.
Русские умельцы осваивают науку и технику. Для них характерны обширные теоретические познания. Доказательством этому служит созданный в 1621 г. «Устав ратных, пушечных и других дел» Анисия Михайлова, в котором изложены знания по математике, физике и химии.
Активно развивается географическая наука. В 1643-1653 гг. состоялись экспедиции В. Пояркова, С. Дежнева и Е. Хабарова по освоению новых
Объяснение:
