Прочитайте отрывок из документа и ответьте на вопросы,
представленные после текста.
« если кто убьёт княжеского мужа как разбойник, а (члены верви) убийцу не ищут, то виру
за него в размере 80 гривен платить той верви, на земле которой будет обнаружен убитый, в
случае убийства людина платить виру /князю/в 40 гривен,
если вервь начнёт платить дикую виру (когда убийца не обнаружен), то ей
предоставляется рассрочка на несколько лет, потому что им (членам вервю) приходится
расплачиваться за убийцу. но если убийца находится на верви, то она должна ему,
так как он вкладывает свою долю в дикую виру. но платить цм (членам верв) общили
силами только 40 гривен, а головничество платить самому убийце, внося свою часть и в
уплачиваемые вервью 40 гривен. но так платить по верви, если в ней вкладываются в (обию)
виру, в тех случаях, когда виновный убил (человека) в ссоре (драке) или открыто в пиру.
кто же стал на разбой без свары, убил человека умышленно, по разбойничьи, то люди за
него не платят, но должны выдать с женой и детьми на поток и на разграбление,
за убийство княжеского отрока, конюха или повара платить 40 гривен.
за убийство тиуна огнищного или конюшего платить 80 гривен.
а за сельского или пахотного тиуна платить 12 гривен. а за рядовича - 5 гривен. так же и
за боярских.
за ремесленника или ремесленницу платить 12 гривен,
а за смердьего холопа платить 5 гривен, а за робу — 6 гривен.
а за кормильца и кормилицу платить по 12 гривен, хотя тот холоп и та роба».
как называется документ, из которого взят отрывок?
2) кем он был создан?
3) почему за убийство тиуна или конюшего налагается вира в 80 гривен, а за кормилы
семьи — 12? ​

Бодх-Гая или Бодхгая — небольшой город в штате Бихар, в Индии, расположенный в месте, где Будда достиг Просветления. Бодх-Гая знаменита храмовым комплексом, к которому стекаются многочисленные паломники со всех стран мира. Бодх-Гая находится в 96 километрах от Патны. Наибольшую значимость имеет храм Махабодхи с алмазным троном (Ваджрасана) и примыкающее к храму святое дерево Бодхи (24°41′45″ с. ш. 84°59′28″ в. д.HGЯO). Это дерево было выращено из семени дерева Джайя Шри Маха Бодхи на Шри-Ланке, которое, в свою очередь, произошло от оригинального дерева Махабодхи, под которым Будда нашёл Просветление.

Объяснение:

Аа...это какой язык

Важливим завданням для сьоґунату було питання тотального контролю за населенням Японії, яке він не міг здійснювати в умовах відкритості кордонів держави. Японці, особливо західних регіонів, все частіше виїжджали за море торгувати до Східної і Південно-Східної Азії, створюючи там «торгові колонії» і часто приймаючи християнську віру. Їхня діяльність збагачувала даймьо Західної Японії, де лояльність до сьоґунату була найнижчою. Це сильно лякало центральний уряд, який боявся посилення опозиції в країні.

Бажаючи винищити у країні християнство і обмежити вільну зовнішню торгівлю, сьоґунат взяв курс на ізоляцію Японії від Заходу і монополізацію торговельних відносин. У 1616 році (2 рік Ґенна) усі японські порти, за винятком Хірадо і Наґасакі, були закриті для європейських суден, а з 1624 по 1641 роки сьоґунат взагалі наклав вето на їхнє прибуття до Японії. Винятки становили кораблі голландців, чию торговельну факторію було перенесено на штучний острів Дедзіма у місті Наґасакі. Простим японцям суворо заборонялося входити з ними у контакт. У 1633 році (10-ий рік Кан'ей) центральна влада заборонила усім японським суднам, окрім тих, які мали державну ліцензію, плавати за кордон, а 1635 року (12 рік Кан'ей) наклала вето на виїзд з Японії та заборонила повернення додому тих японців, які перебували за її межами. Сьоґунат монополізував зовнішню торгівлю, встановивши порт Наґасакі місцем для торгівлі з Китаєм, Кореєю і Голландією. Як виняток, уряд дозволив лише периферійним ханам провінції Сацуми і півночі Хоккайдо торгувати з королівством Рюкю і айнами.

Таким чином, на середину 17 століття уряд Японії заклав основи своєї зовнішньої політики «закриття країни» сакоку (鎖国, «закрита країна») і дотримувався цього курсу аж до середини 19 століття. Ця політика сприяла ліквідації християнства у країні, збагаченню і посиленню сьоґунату, та формуванню самобутньої японської культури, яка була позбавлена впливу зовнішніх факторів на її розвиток.

1615