Выписать достижения халифата​

ответ:

столе́тняя война́  (фр.  guerre de cent ans,  .  hundred years' war)  — серия  военных конфликтов  между  королевством  и его союзниками, с одной стороны, и  францией  и её союзниками, с другой, длившихся примерно с 1337  года по 1453 год. поводом к этим конфликтам являлись притязания на  французский престол  королевской династии  плантагенетов, стремящейся вернуть территории на континенте, ранее принадлежавшие королям. так как плантагенеты были связаны узами родства с французской династией  капетингов, у королей были достаточно большие шансы заполучить французский престол. франция, в свою очередь, стремилась вытеснить из  гиени, которая была закреплена за ними  парижским договором 1259 года, и сохранить своё влияние во  фландрии.  феодалы  же тех или иных государств, принимавших участие в серии военных конфликтов, желали заполучить богатства своих противников, а также славу и благородство. несмотря на сокрушительные победы в начальных этапах, так и не смогла добиться своей цели, а в результате войны на континенте у неё остался лишь порт  кале, который она удерживала до 1558  года.

1).пастор Тарас КОКОВСЬКИЙ.
2).Австрії
3).Значну увагу у своїх творах Лютер відводив концепції «свободи християнина». Божественна справедливість була не як властивість покарання і подяки, а як божественна активність, яка виправдовує людину. Справедливість, як і милість Божа, не залежить від особистих гідностей людини, але дається по особистій волі Творця і сповіщається Святим Духом. Бог не впливає насильницьки на волю людини, але, як абсолютний пан, направляє волю до своєї мети. В результаті людина діє вільно навіть в питанні власного порятунку, оскільки істинно вільна лише людина «виправдана» — її доля вже визначена Богом, який вирвав її із земних умовностей. Але людина повинна підкорятися законам долі.

Головні доктрини Лютера, що викладені у «Аугсбурзькому сповіданні віри» (разом з Меланхтоном) і в «Книзі Злагоди», відкидають папську владу, а єдиним авторитетом визнають Святе письмо — Біблію. Основна теза — виправдання тільки вірою, що дарується людині Богом без посередництва церкви. Головну увагу лютерани приділяють не обрядам, а проповідям.

У лютеранській церкві зберігся єпископат, признається 2 таїнства: хрещення та причастя, в храмах дозволяються ікони та розп'яття, але їм приділяється небагато уваги. Центральне місце в богослужінні займає проповідь.