Докажите что для чешского правителяславян было важно обьявление королем

При ярославе мудром феодальные отношения в киевской руси достигли значительного развития. под руководством я. м. был составлен свод права — правда. во время правления я. м. в киеве шло широкое строительство (софийский собор и др.); развернулась интенсивная работа по переводу византийских и других книг на церковно-славянский и языки. развивалось летописание. поставление первого митрополита илариона по инициативе ярослава мудрого укрепило международный престиж киевского государства. ярослав был связан родственными отношениями со многими европейскими правителями.только в 1019 г. ярославу удалось окончательно победить и стать киевским князем. ярослав прочно утвердился в киеве. но теперь предстояла еще борьба с младшим братом мстиславом, сидевшим в тмутаракани. новая усобица закончилась разделом киевского княжества. только после смерти бездетного мстислава в 1035 г. ярослав стал единоличным правителем огромного государства. большое значение имело завершение христианизации населения. уговорами и силой ярослав мудрый добился утверждения христианства. было завершено создание церковной иерархической организации. в 1037 г. константинопольский патриарх образовал киевскую метрополию, таким образом, киев стал церковным центром.  когда вокруг не осталось соперников, ярослав, что называется, поумнел и прослыл мудрым. таковым, кстати, ни современники, ни летописцы его не величали, а эпитет придуман карамзиным. в общем-то, карамзин не ошибся. сын владимира святого, сначала новгородский, а затем и киевский князь ярослав владимирович действительно оказался мудрым, оказался достойным продолжателем дела своего великого отца и стал одним из деятелей . он быстро уразумел, что подлинное могущество государства достигается вовсе не в беспрестанной гражданской войне, а путем мира и стабильности. активную энергию, скопившуюся в массах, следует направлять не на агрессию друг против друга, а на хозяйственное процветание, оборотистую и взаимовыгодную торговлю, дружбу с соседями, основанную на внушительной военной силе, на укрепление веры и духа, поощрение строительства, искусств и ремесел. в этом и состоит истинная государственная мудрость. внешнюю политику ярослава можно признать удачной. он совершил в 1030 г. поход на финское племя чудь и построил там город юрьев. в 1036 г. он нанес под киевом столь сокрушительное поражение печенегам, что они больше не появлялись в пределах киевского государства. на границе со степью была создана система укреплений и городов. ярослав вел трехлетию войну с византией, но хотя на полях сражения не было решительных побед, а княжеское войско терпело даже поражение, заключенный в 1043 г. мир был выгоден для киева. византия подтвердила установленные ранее привилегии в торговле, отпустила пленных. ярослав мудрый был известен как образованный человек, знавший несколько иностранных языков и имевший богатую библиотеку. при нем киевская русь достигла наивысшего могущества. киев превратился в один из крупнейших городов европы, соперничавший с константинополем. по дошедшим свидетельствам, в городе было около четырехсот церквей и восемь рынков. по преданию, в 1037 г. на месте, где ярослав ранее разбил печенегов, был возведен софийский собор - храм, посвященный мудрости, божественному разуму, правящему миром. тогда же, при ярославе, в киеве были сооружены золотые ворота - парадный въезд в столицу древней руси. широко велись работы по переписке и переводу книг на язык, обучение грамоте.  именно при ярославе мудром русь достигла широкого международного признания. с семьей киевского князя стремились породниться крупнейшие королевские дворы европы. сам ярослав был женат на шведской принцессе. его дочери были замужем за французским, венгерским и норвежским королями. польский король женился на сестре великого князя, а внучка ярослава вышла замуж за германского императора. 

Відповідь:

Кризові явища, які стали проявлятися в Чехії вже з останньої третини XIV ст., були наслідком загального економічного занепаду в країнах Західної Європи. Криза в економіці, що набула особливо гострого характеру на зламі ХІV - ХV ст., мала далекосяжні соціальні наслідки для Чеського королівства. Йдеться насамперед про глибоку диференціацію суспільства: від селян і феодалів до духовенства й жителів міст.

Селяни поділялися на заможних (седляків) і бідноту (холупників). Вони не були власниками землі, а лише утримували свої наділи й мусили відробляти панщину, сплачувати натуральний і грошовий оброки, певну кількість різних податків. Селяни підлягали суду господаря-феодала, який жорстоко карав за найменшу провину. Фактично влада феодала над селянином була необмеженою.

Населення чеських міст поділялося на патриціат (складався з німців), який тримав у своїх руках усе управління та суд; бюргерство, об'єднане в цехи й представлене чехами; бідноту, яка становила майже половину населення.

Пануючим класом Чехії були феодали, серед яких багатством і могутністю вирізнялися церковні ієрархи. Католицька церква володіла третиною всіх земельних угідь (половиною всіх земель узагалі). Основним джерелом її прибутків були селянські повинності. Крім того, вона отримувала від усіх верств чеського суспільства "десятину", а також гроші від мирян за відправлення обрядів. До світських феодалів належали також магнати й рицарська шляхта. Магнати прагнули обіймати високі державні посади й протистояли королівській владі.

Кількість шляхетських родів сягала кількох тисяч. Всі вони господарювали у своїх невеликих володіннях і мали досить скромні прибутки. Існував також зовсім збіднілих рицарів, які втратили свої володіння й заробляли на життя військовою службою. Незважаючи на те, що магнати і шляхта мали однакові права та привілеї, останні посідали другорядні позиції в суспільстві.

Криза, що охопила Чехію, вкрай загострила відносини між усіма класами та верствами суспільства. Селяни прагнули позбавитися нещадної експлуатації феодалів; бюргерство - звільнитися з-під влади патриціату й набути власних прав; міська біднота була готова до найрадикальніших змін у суспільстві, щоб поліпшити своє злиденне становище; дворянство боролося з магнатами за землю, привілеї та владу.

Водночас у чеському суспільстві зростало невдоволення політикою Римської курії і діяльністю католицького кліра. Представники різних станів прагнули не лише звільнитися від надмірних церковних поборів, а й при нагоді поділити церковне майно. Отже, на зламі XIV-XV ст. стали проявлятися й загострюватися кризові явища в економічній, політичній та церковній сферах життя чеського суспільства, вс та класи якого прагнули змінити суспільно-політичний лад, реформувати церкву, а також відстояти національну гідність, звільнивши країну від засилля німців.

Суспільно-економічні суперечності в Чехії викликали протест, який в умовах того часу міг проявитися тільки в релігійній формі. Римо-католицька церква, яка була чи не наймогутнішою структурою в країні, проявляла себе як регресивна сила, що гальмувала суспільний розвиток. Опозиційною силою щодо католицизму виступало передусім чеське бюргерство, яке прагнуло "дешевої церкви". Ця опозиція мала яскраво виражений національний характер, оскільки спрямовувалася проти засилля привілейованого німецького духовенства й патриціату.

 

     

Союзником бюргерства виступало також чеське селянство, яке нещадно експлуатувалося німецькими церковними й світськими феодалами. Оскільки критика католицизму пов’язувалася з вимогами секуляризації церковних земель, вона дістала підтримку королівської влади, чеських магнатів, шляхти й рицарства.

З критикою політики католицької церкви вже в другій половині XIV ст. виступило чеське духовенство. Так, Міліч з Кромержижа (1320-1374) у своїх проповідях чеською мовою сміливо викривав вади духовенства: користолюбство, розбещеність, невігластво, здирництво та ін. Він критикував справжніх винуватців розбещення церкви й підготував власну програму "виправлення" суспільства. Критика католицизму була підхоплена магістром Празького університету - Матвієм з Янова (1350-1394), який у своїх працях обґрунтував необхідність церковної реформи. В 1391 р. у Празі була заснована Віфлеємська каплиця. У проповідях, які читалися тут лише чеською мовою, викривалися зловживання католицької церкви.

У Празькому університеті відбувалися диспути, на яких обговорювалися питання реформації католицької церкви. За необхідність змін виступали чеські магістри-послідовники вчення (забороненого Римською курією) відомого реформатора, професора Оксфордського університету Д. Вікліфа (1320-1384). Однак антивікліфісти (здебільшого німецькі професори) у 1408 р. домоглися заборони вивчення праць реформатора-англійця.

Пояснення: