Краткий пересказ по 7 класс юдовская 8-9 параграф. ответьте, , в течении часа. заранее

До конца  XV в. Русская Православная церковь Киевской Руси входила в состав Константинопольского патриархата на правах особой митрополии. Ею управлял митрополит, назначаемый константинопольским патриархом. Резиденция митрополита находилась в Киеве. Первым киевским митрополитом был Михаил (988 – 991 гг.). Зависимость митрополита ограничивалась только назначением и подсудностью патриарху в случае уклонения в ересь. В вопросах же управления Русской церковью митрополит оставался полностью независимым.Русские князья и духовенство время от времени пытались возвести своих ставленников на престол митрополита. Первый раз это произошло при Ярославе Мудром, который из-за конфликта с Константинополем назначил митрополитом русского священника Иллариона (1051 – 1054 гг.), автора «Слова о законе и благодати», а потом Ефрема (1055 г.). В середине XII в. митрополит Феодор из Константинополя, приглашённый новым киевским князем Юрием Долгоруким, организовал церковное управление по византийскому образцу. С этих пор Русская церковь была поделена на епархии, возглавляемые епископами. Епископы были в основном русские (выходцы из русских монастырей), и потому они были в большей степени, чем митрополиты, зависимы от князей и вече... Епископства были созданы в Чернигове, Ростове Великом, Владимире-Волынском и Белгороде. Впоследствии епископства появились и в других крупных городах. Единственная архиепископская кафедра была создана в Новгороде, что в дальнейшем во многом определило самостоятельную позицию Новгорода  в отношениях с Великим княжеством Московским и привело к долгой войне,окончившейся утратой Новгородом своей независимости.

Каролінський ренесанс був одним з найвидатніших культурних явищ Середньовічної Європи і відіграв велику роль у інтелектуальному поступі. На думку Г. Кенігсбергера він став першим відродженням вченості і літератури у тодішньому постварварському світі . Це відродження започаткувало цілу серію подібних собі процесів, які простежуються IX, XII, XIV та XV століттях .

Воно виразилося в утворенні шкіл, залученні освічених діячів до королівського двору, в розвитку образотворчого мистецтва, архітектури, літератури. Центром Каролінгського Відродження став гурток, створений при дворі Карла Великого. Іншими словами його називали «Академією» та нею керував Альбін Алкуїн – англосаксонський автор підручників філософії, богословських трактатів, математики. Він був ученим і радником Карла Великого, абатом Турського монастиря.

Каролінгське Відродження стало можливим завдяки злиттю релігійної та інтелектуальної тенденцій. Воно породило нове мистецтво рукописної мініатюри, піднісши його на надзвичайно високий рівень. Фарби та золото темпери відрізняли писання, що призначалися для двору імператора. Прикладом цього може служити малюнок в Утрехтському псалтирі, виконаний пером. У ньому швидкі, лінеарні штрихи створюють ефект незвичайної виразності.