Литовсько – польська доба
варіант 1
1. яким чином українські землі увійшли до складу литовського князівства?
а) шляхом загарбання (агресії) ; б) шляхом „тихої експансії”; в) в результаті спільної боротьби з монголо – татарами.
2. першу спробу приєднати галичину до польщі зробив:
а) юрій – болеслав іі; б) казимир ііі; в) дмитро дедько; г) вірної відповіді немає.
3. кревська унія – це:
а) збірка законів; б) указ короля; в) союз, об’єднання 2 держав.
4. розташуйте імена великих литовських князів у хронологічній послідовності:
а) ягайло; б) вітовт; в) ольгерд; г) гедимін; д) міндовг.
5. фільварок – це велике володіння:
а) яке базується на праці кріпосних селян; б) в основі якого є праця найманих робітників; в) яке має натуральний характер; г) яке має товарний характер.
6. шляхта – це:
а) міщани в країнах європи; б) виборний орган місцевого самоврядування; в) привілейована верства населення в польщі, литві, україні та білорусії. г) великі польські та українські землевласники.
7. річ посполита виникла після підписання:
а) кревської унії; б) городельської унії; в) люблінської унії; г) брестської унії.
8. коли виникла греко – католицька релігія в україні?
а) у 1569 р. ; б) у 1596 р. ; в) у 1600 р. ; г) у 1648 р. ; д) ваш варіант.
9. запорізьку січ заснував:
а) б. хмельницький; б) п. сагайдачний; в) дм. вишневецький.
10. розташуйте у хронологічній послідовності події:
а) люблінська унія; б) битва на синіх водах; в) брестська унія; г) грюнвальдська битва; д) заснування запорізької січі.
варіант 2
1. галицько-волинське князівство перестало існувати у:
а) 1240 р. ; б) 1242 р. ; в) 1340 р. ; г) ваш варіант.
2. першу спробу приєднати галицько-волинське князівство до литви зробив:
а) любарт; б) ольгерд; в) вітовт.
3. у xiv ст. на землі галичини претендували:
а) чехія; б) московське князівство; в) угорщина; г) польща; д) литва.
4. „литовський статут” – це:
а) збірка законів; б) указ короля; в) союз 2 держав.
5. за якою угодою визнавався політичний суверенітет литви на чолі з великим князем?
а) кревською; б) городельською; в) люблінською.
6. великими українськими магнатами у xiv - xvі ст. були сім’ї:
а) острозьких; б) вишневецьких; в) семиренко; г) терещенко.
7. унія – це:
а) державні акти польських королів; б) об’єднання, союз між державами; в) іння певної частини держави.
8. розташуйте у хронологічній послідовності події:
а) шлюб ягайла та ядвіги; б) битва на синіх водах; в) перехід смоленщини та чернігово–сіверщини до московського князівства; г) брестська унія.
9. „ординація” була підписана між:
а) поляками та литовцями; б) литовцями та українськими селянами; в) турками та поляками; г) поляками та козаками.
10. коли виникла держава річ посполита:
а) у 1385 р. ; б) у 1569 р. ; в) у 1596 р. ; г) ваш варіант.
варіант 3
1. в якій послідовності княжили великі князі литовські:
а) ольгерд, гедимін, ягайло; б) гедимін, ольгерд, ягайло; в) ягайло, гедимін, ольгерд.
2. кревська унія була укладена між:
а) польщею та великим князівством литовським; б) польщею та річчю посполитою; в) литвою та польщею.
3. річ посполита виникла внаслідок підписання унії:
а) кревської; б) брестської; в) люблінської.
4. битва на синіх водах (1362 р. ) відбулася між:
а) литовськими та ординськими військами; б) руськими та литовськими військами; в) руськими та турецькими військами.
5. литовські статути були прийняті в:
а) 1529, 1566, 1588; б) 1529, 1566, 1599; в) 1526, 1566, 1599.
6. міста в україні у період середньовіччя були:
а) закриті та відкриті; б) державні та приватновласницькі; в) княжі та шляхетські.
7. професійні общини ремісників мали назву:
а) цехи; б) майстерні; в) гільдії.
8. за яким литовським статутом шляхта стала господарем усіх земель:
а) 1529 р. ; б) 1566р. ; в) 1588р.
9. панщина – це:
а) відробіткова повинність; б) грошовий податок; в) обробка панського поля.
10. поставте в хронологічній послідовності факти:
а) утворення козацтва; б) посилення феодального та кріпосницького гніту в 15 ст. ; в) розгортання визвольної та антифеодальної боротьби; г) заснування січі; д) загарбання українських земель іноземними державами.

Государственный и политический строй Китая

Политическое устройство китая

Первое упоминание о государстве на территории современного Китая относится к 2000 году до нашей эры.

От процветающих древнекитайских империй страна шла тысячелетия через периоды разобщенности, колониального унижения и борьбы за независимость к Китайской Народной Республике, провозглашенной в 1949 году.

Современный Китай – это страна, нацеленная в высокотехнологичное будущее, но не забывающая свою древнюю историю. В 21 веке экономика страны стала самой большой в мире и с самым обширным внутренним рынком. Какой политический строй в Китае ни был бы, он всегда будет с китайским “акцентом”.

Объяснение:

Что говорит Конституция

Китай, согласно конституции, является социалистическим государством с провозглашенным главенством рабочих, которых представляет Коммунистическая партия, в союзе с крестьянами. Политический строй Китая кратко можно охарактеризовать как социализм с национальной спецификой.

Вся власть принадлежит народу, который осуществляет ее через Всекитайское Собрание Народных Представителей (ВСНП) и местные представительные органы различных уровней.

Несмотря на то что политическому строю в Китае в настоящее время присущи все внешние атрибуты демократии, голос Коммунистической партии имеет решающее значение при принятии любого значимого решения.

Китай является многонациональной, многопартийной страной, что нашло отражение в организации всех структур государства. Базисом политического строя Китая, при доминирующей роли Коммунистической партии, являются:

выборных органов различного уровня – собраний народных представителей;

многопартийная система;

национальные автономии в каждом регионе компактного проживания некитайского населения.

Демократически избранными представительными органами являются собрания народных представителей, избираемых на всех уровнях административного деления страны, от волостных и уездных до городских. В Китае кроме Компартии работают еще восемь небольших партий, которые не считаются оппозиционными.

Самая большая из них – демократическая партия, насчитывает примерно 130 тысяч человек. Для выработки согласованной позиции партий по ключевым вопросам экономической и политической жизни создан Народный политический консультативный совет.

Третьим столпом политического строя Китая служит система национальных образований (автономных районов, округов, уездов), которые являются гарантией соблюдения прав малых народов и национальностей.

Председатель КНР руководит социалистическом государством демократической диктатуры народа, как написано в Конституции страны, иногда его в зарубежной прессе называют президентом Китая. Всекитайское собрание народных представителей – это высший уровень китайского “парламента”.

Правительство в Китае называется Государственный Совет КНР, который в регионах представляют местные народные правительства. Центральный Военный Совет управляет армией, вооруженной полицией и народным ополчением.

В стране есть все институты, необходимые для функционирования современного государства, только с учетом политического строя Китая они имеют названия с социалистическим оттенком, например народный суд, народный прокурор, народная полиция.

Революції 1848—1849 років (відома під назвою «Весна націй» та «Народна Весна») — низка революцій, що сталася в Європі у 1848 році. Весна Націй досі залишається наймасштабнішою у європейській історії хвилею революцій, проте у зв'язку з політичними реакціями, у всіх випадках влада була відновлена протягом року[1].

Революції були демократичними по своїй природі, ставлячи за основу знищення феодальної форми правління і створення незалежних національних держав[2].

Революційна хвиля зародилася в Франції на початку року та швидко поширилася на більшу частину Європи та частину Латинської Америки. Близько 50 країн були ураженими, революціонери не мали зв'язку між собою та не співпрацювали, діючи незалежно[2].

Шість чинників були основними: поширене невдоволення політичним курсом, вимоги вагомішої участі народу в управлінні країнами, вимоги вільної преси, вимоги робочого класу, поширення націоналізму і перебудова політичної системи серед монархів, аристократії, армії, церкви та селянства[2].

Объяснение: