ответ:Начало правления Александра Македонского
В 336 году до н. э. отец Александра Филипп погиб от рук заговорщиков, а Александр стал царём Македонии. Он отомстил заговорщикам за смерть отца, усилил порядок в государстве, а потом стал расширять македонские владения.
Сообщение про Александра Македонского.
В 335 году до н. э. Александр начал военный поход в Грецию, одержал несколько блестящих побед, взял город Фивы и присоединил Грецию к своим владениям. Теперь он был царём и Македонии, и Греции. С этого времени начались его славные военные походы.
В скором времени он, умело используя мужество, военную хитрость и знания, покорил полуостров Малая Азия, завоевал Сирию, а потом и Египет. Всю эту территорию Александр присоединил к своим владениям всего за несколько лет, к 331 году до н. э.
Александр — великий царь
Следующие два года Александр воевал с величайшей державой древности — Персией. Он умело использовал правило «Разделяй и властвуй», ссорил персидских правителей между собой, а потом разбивал их армии поодиночке.
Грамотно управляя войском, Александр Македонский одерживал победы одну за другой и к 330 году до н. э. покорил всю Персию. Одних полководцев он захватил в плен, а других сделал своими союзниками. Так же он поступал с азиатскими и индийскими правителями — никто не мог остановить победоносную армию Александра.
Теперь великая империя Александра объединила огромную территорию от Македонии и Греции до восточных пределов Индии. Такой империи никто до него не создавал раньше. Столицей государства стал великий город Вавилон. Александр не уничтожал традиции покорённых стран — он мечтал объединить все народы в единое целое.
В планах у Александра было ещё много славных походов и завоеваний, но в 323 году он тяжело заболел и вскоре умер в Вавилоне. Его империя оказалась слишком непрочной, а наследники и союзники передрались друг с другом за власть. Великая держава Александра Македонского просуществовала не больше 10 лет при его жизни, а сразу после его смерти распалась на отдельные государства.
Объяснение:
Українці (самоназва) - один з найбільш численних слов'янських народів світу, другий за чисельністю східнослов'янський народ (понад 45 млн. Чоловік), з них на Україні - понад 37 млн., В Росії - близько 3 млн. (2002 г.), в інших республіках колишнього СРСР - понад 2 млн.
Кажуть українською мовою слов'янської групи індоєвропейської сім'ї. Поширені також російська (переважно на Півдні і Лівобережжі), а на Західній Україні серед літніх людей - польську мови.
Віруючі українці - в основному православні, що належать до Української православної церкви (Московського патріархату), в меншій мірі - до Української православної церкви - Київський патріархат і Української автокефальної православної церкви. На Західній Україні є також католики, більшість яких (бл. 90%) - католики візантійського обряду (греко-католики, уніати), решта - католики латинського обряду.
Формування української народності відбулося в XII-XV ст. на основі південно-західної частини східнослов'янського населення, який входив раніше до складу давньоруської держави - Київської Русі (IX-XII ст.). Основним історичним центром становлення українського народу було Середнє Подніпров'я - Київщина, Переяславщина, Чернігівщина. Чималу інтегруючу роль грав при цьому повсталий з руїн після розгрому золотоординськими загарбниками в 1240 г. Киев, де знаходилася найважливіша святиня православ'я - Києво-Печерська лавра. До цього центру тяжіли інші південно-західні східнослов'янські землі.
У XVI-XVII ст. в ході боротьби з іноземними завойовниками український народ істотно консолідувався. Найважливішу роль зіграло при цьому виникнення козацтва (XV ст.), Який створив державу (XVI ст.) Зі своєрідним республіканським ладом - Запорізьку Січ, яке стало політичним оплотом визвольного руху.
Якщо щось не так ... Вибачте. Я російська і користувалася перекладачем.
