У випадку виникнення загрози конфліктів між членами Ліги Націй, питання ставились на розгляд Ради, або третейського суду незацікавлених країн. За необхідності всі країни, члени Ліги Націй були зобов'язані розірвати з агресором всі економічні і культурні зв'язки, оголосити йому загальну блокаду. Криза діяльності Ліги Націй особливо яскраво проявилася після провалу міжнародної конференції з роззброєння, коли Німеччина та Японська імперія в 1933 р. вийшли з її складу. СРСР використовував її не стільки для реального вирішення міжнародних конфліктів, а як трибуну для політичної пропаганди, а потім вийшов з її складу, щоб не бути виключеним офіційно як країна-агресор. Безпомічність Ліги Націй проявилась при обговоренні скарг на японську агресію проти Республіки Китай, розпочату в 1931 р., італійську проти Ефіопської імперії (1935–1936), радянську проти Фінляндії (1939–1940). Ліга Націй не зуміла прийняти жодного ефективного рішення проти агресорів. Виключення СРСР з організації в грудні 1939 р. було кроком відчаю, а не реальною до жертві агресії
Кастро, який соціально походив з багатих землевласників-латифундистів, почав політичну кар'єру у 1956 з лівацької критики олігархічного президента Фульхенсіо Батисти і США та невдалої спроби збройного заколоту. У 1959 прийшов до влади шляхом партизанської герильї проти режиму Батисти. Захопив під власний контроль революційний рух в країні та знищив основних поплічників з харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі. Завдяки харизмі та популізму міг багато годин поспіль тримати народний натовп в стані екзальтації, виголошуючі палкі промови. У пошуках зовнішньої підтримки з боку СРСР оголосив себе марксистом-ленінцем, встановив на Кубі, як зазначають критики, тоталітарний репресивний псевдосоціалістичний диктаторський режим. Тобто, він хотів бути єдиним правителем, я вважаю що це не дуже гарна політична думка.
Кастро від самого початку правління послідовно розвивав державні системи освіти та охорони здоров'я. Вони і сьогодні вважаються одними з найкращих у регіоні. Водночас він відмовив своєму народу в свободі думки та інформації, ув'язнив політичних противників та "жорстко поквитався зі своїми ворогами", каже колишній німецький посол у Гавані Бернд Вульффен. "Фідель Кастро залишиться у нас в пам'яті як діяч, який наказав ув'язнити сотні людей лише через їхню мирну політичну діяльність", - зазначає Майя Лібінґ, референтка щодо Куби міжнародної правозахисної організації Amnesty International. Сотні тисяч кубинців через політику Кастро втекли з острова.
Цей діяч дуже не однозначний, з одного боку він робив гарні речі для свого народу, а з іншої навпаки. Мабуть у кожного свої думки на цей рахунок...
