Період від смерті Богдана Хмельницького до початку гетьманування Івана Мазепи історики, починаючи з М. Костомарова, називають Руїною. Руїна характеризувалася внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу та іноземним вторгненням в Україну.Існують різні підходи до географічного та хронологічного визначення Руїни.
1. Основний зміст — розпад Української держави. Тривала з 1657 р. до 1687 р. Охопила і
Лівобережну, і Правобережну Україну
2.Основний зміст — спустошення Правобережної України.Тривала з 1663 р. до 1687 р.Охопила тільки Правобережжя України
Причини Руїни
-Відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Б. Хмельницького після його смерті.
-Розкол серед української еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики: частина орієнтувалася на Москву, частина — на Річ Посполиту.
-Нездатність старшини поставити державні інтереси над особистими.
-Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду.
-Втручання у внутрішньоукраїнські справи та безпосередня агресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства.
Результати і наслідки Руїии
Почалася суспільна криза Речі Посполитої, що завершилась загибеллю Польської держави наприкінці 18ст.
Туреччина зазнала поразки від Священної ліги, що призвело до її занепаду у XVIII ст.
Росія вийшла з Руїни ослабленою, її внутрішнє становище вимагало змін.
Пётр III Фёдорович (урождённый Карл Пе́тер У́льрих Го́льштейн-Го́тторпский; 21 февраля 1728, Киль — 17 июля 1762, Ропша) — российский император в 1762, первый представитель Гольштейн-Готторпской (Ольденбургской) ветви Романовых на русском престоле. C 1745 года — владетельный герцог Гольштейна. После полугодового царствования свергнут в результате дворцового переворота, возведшего на престол его жену, Екатерину II, и вскоре лишился жизни. Личность и деятельность Петра III долгое время расценивались историками единодушно отрицательно, однако затем появился и более взвешенный подход, отмечающий ряд государственных заслуг императора. Во времена правления Екатерины за Петра Фёдоровича выдавали себя многие самозванцы (зафиксировано около сорока случаев), самым известным из которых был Емельян Пугачёв.
