К середине 17 века Османская империя отвоевала обширную территорию Месопотамии с Багдадом. Теперь в состав входили территории Северной Африки, Ближнего и Среднего Востока, Юго-Восточной Европы. Население выросло почти в 1,5 раза. Началась война турок с Венецианской республикой, завершившаяся захватом ими Крита. Османы вели активную подготовку к наступлению на страны Центральной Европы. В Трансильвании, Молдавии и Валахии собирались военные силы для войны с Австрией. В 1663 турки вторглись в венгерские земли. В 1669 гетман Правобережной Украины принял подданство турецкого султана. Речь Посполитая стала отвоевывать земли Правобережной Украины, вызвав ответную реакцию турецкого султана. В 1672 началась война. В 1676 русские войска, укрепляя свое положение на Украине, захватили Чигирин и вынудили гетмана сложить власть. Через 2 года удалось отвоевать Чигирин. Турецкий султан заключил с Россией мирный договор в Бахчисарае в 1681 году. Это было большой дипломатической победой для России. В 1682 году Турция объявила войну Священной Римской империи. Летом 1683 осадили фактическую столицу империи - Вену. Турецкая армия была разбита. Война с Османской империей воспринималась в Европе как война религиозная. В 1684 году для окончательного изгнания турок из Европы была создана Священная лига. Главная задача - нанесение туркам военных поражений в Северном Причерноморье, на морских просторах. Для этого необходимо было привлечь Россию. В 1686 году был заключен "Вечный мир" между Россией и Речью Посполитой. Это позволило австрийским и польским войскам активизироваться в борьбе с Турцией. В 1688 году австрийцы освободили Белград. В 1689 заняли всю территорию Сербии. В это же время венецианцы освободили Пелопоннес и Афины. Походы русских войск отвлекли большие силы турок от войны на Балканах и имели большое значение. Франция не хотела допустить укрепление позиций австрийцев в Европе. На протяжении всего XVII века борьбу за влияние в Европе
Сейчас задают
Надзвичайно великий вплив на культурний розвиток поляків справило прийняття християнства. В країні поширилася латинська писемність, завдяки якій заможна верхівка польського суспільства прилучалася до західноєвропейської культури. Водночас офіційна латинська мова гальмувала розвиток писемності польською мовою, що негативно позначилося на розвиткові культурних зв'язків зі спорідненими слов'янськими народами.
У другій половині X ст. в польських землях виникли перші кафедральні й монастирські школи, призначені для підготовки духовенства. На початку XII ст. особливої популярності набули школа й бібліотека при Краківському кафедральному соборі. У XIII ст. відкриваються перші парафіяльні школи. Контингент учнів розширився. Хоча школи все ще належали церкві, освіту почала здобувати й світська молодь. У цей час у країні вже налічувалося 14 кафедральних і стільки ж парафіяльних шкіл, їхніми ректорами могли стати лише ті особи, які, крім латини, добре володіли польською мовою.
Саме при кафедральних соборах з'явились перші хроніки та календарі латинською мовою.
До XIII ст. належать перші літературні твори польською мовою
Визначними пам'ятками юридичної думки XIV ст. вважаються латино-мовні Віслицько-Петрковські статути.
На початку XI ст. з'явились костели, збудовані в романському стилі.
В XIV ст. інтенсивно розбудовуються міста В їхньому центрі замість дерев'яних споруджувалися кам'яні крамниці й спеціальні торговельні суконні ряди - сукенниці. Сукенниця такого типу, щоправда, не в первісному вигляді, існує у Кракові. Визначними пам'ятками міської архітектури тих часів є готичні ратуші - резиденції міських рад (Краків, Вроцлав, Торунь).
У X-XIV ст. польська культура інтенсивно розвивалася, вирізнялася багатством і різноманітністю, вона все більше наближалася до європейської цивілізації, але разом з тим їй значною мірою вдалося зберегти власне обличчя.
