Общеизвестно, что задолго до утверждения военно-политического господства российского царизма в Центральной Азии между народами России и этого региона сложились довольно широкие торговые, хозяйственные связи. По мере все большего укрепления централизованного российского государства усиливались и реализовывались его экспансионистские устремления, что и предопределило его постепенное превращение из небольшого государства, еще в XIV веке называвшегося (по преимущественно занимаемой территории) Северо-Восточной Русью, а в XVI в. после покорения Сибири и Поволжья - Россией, в Российскую империю (при Петре I, 1721 г.). И внешняя политика последней вообще, но особенно в отношении государств и народов сопредельных территорий, приобрела откровенно агрессивный характер.
Даже простираясь на огромной территории -от берегов Тихого и Ледовитого океанов до Балтики, Черного моря и границ Скандинавии и Китая - в 1-й половине XIX века Российская империя то по своей инициативе, то в целях отпора враждебным государствам продолжала войну и приобретала все новые и новые территории. Так, в 1809 г. Швеция была вынуждена уступить Российской империи Финляндию, которая стала именоваться Великим княжеством Финляндским. Хотя последнее и было наделено широкой автономией, права его постоянно игнорировались и княжество, фактически оставалось полуколониальным владением российской короны.
До середины того же столетия военно-поли
ОбъясКи́єво-Могиля́нська акаде́мія — стародавній навчальний заклад в Києві, який під такою назвою існував від 1632 до 1817 року. Засновником Академії є Петро Могила. Фактично всі сучасні українські ВНЗ в тій чи іншій мірі є духовними спадкоємцями цього закладу через вихованців Академії, які стали засновниками відповідних нових богословських, філософських і наукових шкіл у цих вишах.
Декілька сучасних вищих навчальних закладів претендують на спадкоємність від Києво-Могилянської академії, серед них насамперед Національний університет «Києво-Могилянська академія», а також Київські духовні академія і семінарія та Київська православна богословська академія.Києво-Могилянська академія була заснована на базі Київської братської школи, яка 1615 року отримала приміщення від шляхтянки Галшки Гулевичівни. Деякі вчителі Львівської та Луцької братських шкіл переїхали викладати до Києва. Школа мала підтримку Війська Запорозького і, зокрема, гетьмана Сагайдачного.
У вересні 1632 року об'єдналися Київська братська і Лаврська школи. У результаті було створено Києво-Братську колегію. Київський митрополит Петро Могила побудував в ній систему освіти за зразком єзуїтських навчальних закладів. Велика увага в колегії приділялася вивченню мов, зокрема польської та латини (мова викладання). Станових обмежень для отримання освіти не було. .Києво-Могилянська академія була заснована на базі Київської братської школи, яка 1615 року отримала приміщення від шляхтянки Галшки Гулевичівни. Деякі вчителі Львівської та Луцької братських шкіл переїхали викладати до Києва. Школа мала підтримку Війська Запорозького і, зокрема, гетьмана Сагайдачного свого благодійника та опікуна. Рівень навчання — академічний. В академії відбувалися регулярні поетичні змагання з декламації віршів відомих поетів, а також власних віршів. Найбільш вправних віршотворців вшановували лавровими вінками та присвоювали звання «лавроносного поета»
Навчання в академії було відкритим для всіх станів суспільства. Рік починався 1 вересня, але студентів приймали також пізніше протягом року. Викладова мова — латинська.[5]
Процес навчання в Київській Академії тривав дванадцять років. Предмети поділялися на так звані ординарні та неординарні класи. До ординарних належали: фара, інфіма, граматика, синтаксима, поетика, риторика, філософія та богослов'я. В неординарних класах викладались грецька, польська, німецька, французька, єврейська та російська мови, історія, географія, математика (курси включали алгебру, геометрію, оптику, діоптрику, фізику, гідростатику, гідравліку, архітектуру, механіку, математичну хронологію), музика, нотний спів, малювання, вище красномовство, медицина, сільська та домашня економіка. В 1751 р. в академії почали викладати російську мову та поезію, в 1784 р. було заборонено читати лекції українською мовою.
Випускникам академії надавався сертифікат з підписами ректора та префекта. Випускники та професори старої Києво-Могилянської академії відіграли важливу роль в освітньому та професійному житті України. Багато хто з козацької старшини та гетьманів Запорізького козацтва навчалися тут. До випускників зокрема належали Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович. Університет довгий час був також важливою релігійною школою, звідси вийшли такі відомі християнські діячі як Степан Яворський, Феофан Прокопович і Дмитро Ростовський. Протягом 17 та 18 ст. КМА була колискою культурного життя України та Російської імперії. Декілька поколінь художників, архітекторів, музикантів та науковців були виховані в ній, наприклад архітектор Іван Григорович-Барський, композитор Артемій Ведель, філософ Григорій Сковорода та науковець Михайло Ломоносов. Після перетворення в Київську духовну академію навчальний заклад зберіг свою міжнародну репутацію як центр православної релігійної освіти.
