Петербург был основан Петром Великим 16 (27) мая 1703 года в дельте Невы на небольшом островке Енисаари (Заячьем). Там Петр заложил крепость, выбрав место, близкое к выходу в открытое море, куда он так стремился. Начиная с 1705 г. почти три десятилетия строительными работами в Петропавловской крепости руководил прибывший из Дании итальянский архитектор Доменико Трезини. Вся жизнь города была сосредоточена около нее, на нынешней Троицкой площади. Там находились Сенат, Таможня и первая «австерия» (ресторан). По его же проекту было возведено здание каменного Петропавловского собора, ставшего впоследствии одним из символов города. Уже в первой четверти XVIII в. собор служил усыпальницей членов царской семьи. Здесь в 1725 г. был похоронен и сам основатель города Пётр I.
В строительстве города, его благоустройстве Петр принимал самое активное участие. В вопросах, касающихся Главной частью города в этот период был Городской остров, где первоначально проживал и сам Петр I. На острове были расположены Троицкая церковь, Гостиный двор, служебные здания, ремесленная слобода и воинские части. На Миллионной линии находился первый Зимний дворец Петра, построенный в 1711 г. и расширенный в 1725 г. Застройка вдоль набережной Невы и Миллионной линии тянулась до Царицына луга - современного Марсова поля - и заканчивалась у него мазанковым двухэтажным зданием Почтового двора, в котором приезжающие в Петербург могли останавливаться.
Вся территория между Адмиралтейством и Фонтанкой, Невой и Мойкой была застроена и освоена. Мойку соединили с Фонтанкой, а также с Невой, для чего были прорыты три канала, получившие название Лебяжьей канавки, Красного канала и Зимней канавки.
Город возник, чуть ли не в одночасье по велению грозного царя Петра в устье Невы на болотистой равнине. Санкт-Петербург заведомо строился как европейский город, и влияние европейской культуры ярко отразилось на его облике и культуре.
Объяснение:
Возьми что нибудь отсюда
Майже 20 років минуло від того часу, коли страшна біда прийшла в Україну, накривши чорним смертельним крилом Росію, Білорусь та інші країни. Поліське містечко Чорнобиль, якому виповнилося 800 років, зайняло місце у сумнозвісному списку поряд із Хіросимою та Нагасакі. Аварія, що трапилася на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства. Вона вплинула на долі мільйонів людей. У багатьох регіонах України виникли нові соціально-економічні умови, що спричинили кардинальні зміни в людському житті. Україну проголошено зоною екологічного лиха. Для ліквідації наслідків аварії та створення системи надійного захисту населення від впливу Чорнобильської катастрофи залучено значні фінансові, наукові та людські ресурси.
Невідворотність рішення про закриття Чорнобильської атомної електростанції все більше усвідомлюється як українською, так і міжнародною громадськістю; разом із цим зростає усвідомлення глобальності чорнобильської катастрофи та необхідності об'єднаних зусиль для її вирішення.
Тема роботи: „Чорнобильська катастрофа та її наслідки для України”.
Основні завдання роботи: 1. показати масштаби та наслідки Чорнобильської катастрофи; 2. розкрити аварію на Чорнобильській АЕС як техногенну катастрофу та людську трагедію. 3. назвати позитивні зрушення, які відбуваються у розв`язанні даної проблеми.
1. ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФАЧорнобильська катастрофа найбільша екологічна катастрофа сучасності, яка трапилася о 1 год. 23 хв. 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Великий викид радіоактивного пилу (в тому числі йоду 131, цезію 137, стронцію 90) піднявся на висоту 1500 м і був перенесений вітром до Скандинавії, Центральної та Південно-Східної Європи, Північної Італії. Спершу комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень про Чорнобильську катастрофу американськими та європейськими засобами масової інформації розпочалася евакуація близько 130 тис. мешканців Київської області із заражених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб, насамперед ліквідатори катастрофи (пожежники, військові, фахівці, котрі гасили пожежу, дезактивували місцевість, споруджували захисний комплекс - Саркофаг). З обороту вилучено близько 5 млн. га землі (навколо АЕС створена 30-км зона відчуження).
З часу Чорнобильської катастрофи у колишньому Радянському Союзі, а потім на терені незалежних держав України, Росії, Білорусі було прийнято низку законодавчих актів і підзаконних документів, пов'язаних з аварією.
Кількість цих документів і надалі зростає пропорційно тому, як виникають нові соціально-економічні, політичні, екологічні та інші проблеми, що є наслідками атомної катастрофи.
